Калориметрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Калориме́трія англ. calorimetry, — методи вимірювання теплоємності газів, рідин і твердих тіл або теплових ефектів різних фізико-хемічних процесів. Кількість теплоти Q, яка передається тілу (системі) або відібрана від нього, пропорційна зміні температури тіла ΔТ та його масі m:

Q = cmΔТ,

де с — питома теплоємність.

Основна вимірювана величина в калориметричному досліді — ΔТ. Методами К. визначають теплоємність індивідуальних речовин та фізико-хемічних систем, теплоти фазових переходів, теплові ефекти хемічних реакцій, розчинення, змочування, сорбції, радіоактивного розпаду та ін. Дані К. використовують для розрахунку термодинамічних властивостей речовин, складання теплових балансів технологічних процесів, розрахунку хемічної рівноваги, встановлення зв'язку між термодинамічними характеристиками речовин та їх властивостями, будовою, стійкістю, реакційною здатністю. К. застосовується також для вивчення кінетики та визначення ентальпій повільних процесів розчинення, змішування, гелеутворення тощо.