Жостір проносний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Жостір проносний

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Rosales
Родина:	Жостерові (Rhamnaceae)
Рід:	Rhamnus
Вид:	Жостір проносний (Rhamnus cathartica L.)

Жостір проносний (Rhamnus cathartica L.) Місцеві назви - жестір, жерст, проскурина тощо. Кущ або невелике деревце родини жостерових (1,5-8 м заввишки) з темною корою і супротивними гілками, які часто закінчуються колючкою. Молоді пагони сірі, блискучі. Листки супротивні (3-6 см завдовжки), яйцеподібні або еліптичні, дрібнозарубчасто-пилчасті, голі, з трьома-чотирма дугоподібними жилками на кожній половині листка, довгочерешкові. Квітки дрібні, здебільшого одностатеві, зібрані пучками по 10-15 у пазухах листків. Оцвітина квіток зеленувата, 4-5-членна, пелюстки чергуються з частками чашечки або їх немає зовсім. Чашечка вузькодзвоникувата. Жіночі квітки з однією маточкою, стовпчик - 24-роздільний, зав'язь верхня. Чоловічі квітки з чотирма тичинками. Плід - чорний, кулястий (6-8 мм у діаметрі), блискучий, містить три-чотири насінини.

Жостір проносний росте в листяних і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, схилах балок. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні-червні, плоди достигають у серпні-вересні. Поширений по всій Україні, крім Карпат і крайнього півдня. Промислова заготівля можлива в Хмельницькій, Одеській, Вінницькій, Кіровоградській, Черкаській, Київській, Полтавській, Дніпропетровській, Харківській, Сумській, Донецькій і Луганській областях. Запаси сировини значні.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, вітамінозна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, жироолійна, деревинна, декоративна рослина.

У науковій медицині використовують плоди жостеру - Fructus Rhamni catharticae. Вони рекомендуються як проносний засіб, особливо при хронічних запорах. У великих дозах плоди мають блювотну дію і викликають запалення кишково-шлункового тракту. У плодах жостеру містяться цукор, пектин, камеді, смоли, янтарна кислота, глюкозиди й фарбувальні речовини.

У народній медицині плоди жостеру використовують як проносний і блювотний засіб, проти водянки, подагри, при хронічних хворобах шкіри; настоєм плодів на спирту натираються при ревматизмі. Гілки використовують при виразці і катарах шлунка, а кору - при зниженій кислотності. У гомеопатії використовують есенцію з свіжих плодів. У ветеринарії плоди й кору використовують також як проносний засіб.

Листки жостеру містять велику кількість вітаміну С (до 800 мг%) і можуть стати сировиною для одержання концентрату.

Жостір проносний - медонос, що дає підтримуючий взяток. Мед з нього рідкий, не кристалізується. Медопродуктивність - до 25 кг/га. У корі і листках містяться таніди (до 6% ), придатні для дублення шкур. Недостиглі плоди жостеру дають жовту фарбу, стиглі - смарагдово-зелену, перестиглі - пурпурово-червону, свіжа кора - яскраво-жовту, суха кора - коричневу, червону і чорну.

Насі ня жостеру містить 8-12% жирної олії, яка придатна для виробництва лаків і фарб. Деревина жостеру тверда, жовтувато з червонуватими прожилками, добре полірується; її можна використовувати для дрібних виробів, декоративної фанери, особливо ціняться напливи. Жостір проносний - декоративна рослина, витривала, швидко розмножується, але не рекомендується розводити її поблизу сільськогосподарських полів, оскільки вона є проміжним господарем іржастого гриба.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Плоди жостеру збирають у період достигання, зриваючи їх руками. Складають у відра або кошики. Сушать у печах або сушарках при температурі 50-60 , розстилаючи тонким шаром на решетах або листах. Сухі плоди пакують у мішки вагою по 50 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання чотири роки.