Живокіст лікарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Живокіст лікарський

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Boraginales
Родина:	Шорстколисті (Boraginaceae)
Рід:	Symphytum
Вид:	Живокіст лікарський (Symphytum officinale)

Живокіст лікарський (Symphytum officinale L.) Місцеві назви - воловий язик, окопник, правокіст тощо. Багаторічна трав’яниста рослина родини шорстколистих заввишки 30-90 см, з товстим, коротким, розгалуженим, майже чорним кореневищем. Стебло розгалужене, високе, гранчасте, вгорі крилате від листків, що збігають донизу, шорстке від відстовбурчених волосків, що сидять на бородавках. Листки чергові, цілокраї, нижні великі, звужені в крилатий черешок, яйцеподібні або довгасто-ланцетні, загострені; верхні - глибокосидячі, збігають по стеблу своєю основою. Всі листки шорсткувато-притиснутощетинисті. Квітки в завійках, середньої величини (10-18 мм завдовжки), майже правильні, зрослопелюсткові, з подвійною оцвітиною. Чашечка грушоподібна, п’ятирозсічена на ланцетні часки. Віночок трубчасто-дзвоникуватий, п’ятипелюстковий, брудно-фіолетовий або рожевий, часом білий з короткими, вниз відігнутими трикутними зубцями. Придатки у зіві віночка завдовжки, як і пиляки. Тичинок п’ять, вони прикріплені до трубочки віночка. Маточка одна, зав’язь верхня, чотирилопатева, стовпчик один з головчастою приймочкою. Плід - гладенький, розпадний чотиригорішок.

Росте живокіст у вільшняках, по берегах річок, на вологих луках. Рослина тіньовитривала. Цвіте у травні - липні. Поширений майже по всій Україні. Заготовляють його в районах поширення.

[ред.] Практичне використання

Живокіст лікарський

Медоносна, харчова, лікарська, отруйна, фарбувальна і кормова рослина. Живокіст непоганий ринньолітній медонос, що створює підтримуючий взяток. Щоб зібрати нектар, бджоли користуються прокусами джмелів або ж хоботком розсувають тичинки. Медопродуктивність 25 кг з 1 га.

Листка і молоді пагони використовують для салатів, супів, вінегретів тощо. при вживанні великих кількостей викликає розлад шлунка. Кореневища і корені містять дубильні речовини, багато слизу, алкалоїди, дигалову і галову кислоти та інші речовини.

У народній медицині використовують корені і кореневища від проносів, як добрий обволікаючий і відхаркувальний засіб. зовнішньо використовують свіжий корінь або сік з нього при чиряках, виразках, носових кровотечах, роблять також припарки при переломах кісток.

У гомеопатії використовують есенцію з свіжого кореня живокосту, зібраного до початку цвітіння рослини. Корінь застосовують також у ветеринарії.

У свіжій траві містяться протеїн (до 25%), жир (до 3,3 %), Клітковина (до 14,2 %) і безазотисті екстрактивні речовини (до 39,1% від абсолютно сухої речовини). Незважаючи на це, живокіст лікарський худобою поїдається задовільно або погано через шорсткі листки. Всі частини живокосту лікарського в зеленому стані отруйні для коней, великої рогатої худоби, овець, кіз, бо містить алкалоїд симфітоциноглосин, глюкоалкалоїд консолідин, холін та інші шкідливі для них речовини, З коренів добувають червону фарбу.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Лікарською сировиною живокосту є кореневища і корені. Їх заготовляють восени, очищають, промивають у воді, розрізують на шматочки і висушують у тіні або на горищах. Строк зберігання - три роки.