Діонісій Малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Діонісій Малий (Dionysius Exiguus, бл. 475 - 550), скіфський чернець, з кінця 5 століття до середини 6 століття мешкав у Римі. Прізвисько Малий (Exіguus), можливо, виражало його смиренне самоприниження перед іншими великими носіями того ж імені. Діонісій прекрасно володів латиною і грецькою мовою, що дозволило йому відігравати важливу роль у контактах східної і західної традицій. Він склав компіляцію соборних правил: 165 з них переклав з вже існуючого на той час аналогічного збірника грецькою мовою, 50 запозичив з Апостольських правил; крім того, у цю компіляцію ввійшов ряд ухвал, прийнятих соборами Римської й Африканської церков. Цей збірник існував у трьох авторських редакціях, остання з яких, очевидно, утрачена. На додаток до цього збірника Діонісій склав добірку папських декреталій з 41 статті. Обидва збірники протягом багатьох століть були основою канонічного права, яким керувалася Західна церква. Діонісію належав також ряд трактатів про вирахування часу святкування Великодня, які чимало сприяли врегулюванню древньої суперечки. Паралельно він здійснив синхронізацію римської і християнської історії, установивши, що Христос народився через 754 роки після заснування Риму. Його обчислення поклали початок системі відліку часу "від Різдва Христового", якою користуються і нині.