Галицько-Волинський літопис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ГÁЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТÓПИС – видатна пам’ятка літописання 13 ст. Зберігся в Іпатіївському літописному зведенні. Охоплює події 1201-1291 рр. Спочатку Л. складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального зведення було внесено хронологію. За змістом і мовно-стилістичними особливостями Г.-В.Л. поділяється на дві частини: Галицький літопис (1201-1261 рр.), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького і Волинський літопис (1262-1291 рр.), складений на Волині, який більше відображав історичні волинські землі за князювання Василька Романовича та його сина Володимира. Невідомі автори Г.-В.Л. (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також пригнобленого народу. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів. Значне місце в Г.-В.Л. посідає історія культури Галицько-Волинського князівства. Від попередніх староруських літописів Г.-В.Л. відрізняється майже повною відсутністю церковного елементу. Г.-В.Л. – головне джерело з історії південно-західних руських земель 13 ст.

ДЖЕРЕЛА: