Воловецький район
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| район | |||
|---|---|---|---|
|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна: | Україна | ||
| Область/АРК: | |||
| Утворений: | |||
| Населення: | 27,5 | ||
| Площа: | 544 км² | ||
| Густота населення : | осіб/км² | ||
| Телефонний код: | 380- | ||
| Поштові індекси: | |||
| Населені пункти та ради | |||
| Районний центр: | |||
| Міські ради: | |||
| Селищні ради: | |||
| Сільські ради: | |||
| Міста: | |||
| Смт: | |||
| Села: | |||
| Селища: | |||
| Районна влада | |||
Районний центр: Воловець
Площа – 544 кв.км. Населення – 27,5 тис. чол.
98% жителів– українці, 1,3 % - росіяни, 0,9 % - національні меншини.
Волове́цький райо́н — гірський район північної частини Закарпаття. Він межує зі Сколівським районом Львівщини, Великоберезнянським, Свалявським та Міжгірським районами Закарпатської області.
Воловеччина є частиною етнографічного району бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат, гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі.
Зміст |
[ред.] Історія
Воловеччина є частиною етнографічного району Бойківщини, однієї із трьох відомих історико-етнографічних груп українських Карпат – гуцулів, бойків, лемків, що мають істотну відмінність у побуті, звичаях, обрядах і матеріальній культурі.
Воловеччина з райцентром у Воловці стала районом у 1946 році. 1962 року, у зв'язку з укрупненням адміністративних одиниць у СРСР, Воловеччину було віднесено до Свалявського району. Указом Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року, коли всі 13 районів Закарпаття було відновлено, Воловеччині також повернуто статус району.
[ред.] Географія і природно-ресурсний потенціал
Бідність гірської Воловеччини на продуктивні земельні ресурси компенсується природніми багатствами. Це листяно-хвойні ліси, в яких зростають переважно смерека і ялиця, бук,ясен і явір. Урочище Росішний, що у Нижньоволовецькому лісництві, багате буковими пралісами. Гірські хребти від Пашківців аж до Високого Каменя /поблизу Підполоззя/ - це флористичний заказник " Пікуй", де під охороною багато цінних рідкісних рослин, у т.ч. лікарських. Пам’ятка природи, Високий Камінь, славиться тим, що його крутосхили найвищий у Карпатах ареал вростання дуба скельного і сосни чорної. Зустрічаються у Верховинських лісах і такі релікти,як тис ягідний /урочище Кочилово/, кедр, дуб, бук і ін. Багаті рідкісними цілющими травами /зокрема, арнікою гірською/ альпійські луки, конвалією , білоцвітом весняним, підсніж-ником - лісові масиви, пізноцвітом освіннім і шафраном весняним -долини. Серед багаторічних трав зустрічаються дивоквіти - гладіолуси дикі. Ці і ряд інших рослин занесені до Червоної Книги і охороняються законом.
Окрасою і багатством лісів є благородні олені і козулі, ведмеді і лисиці, куниці і білочки. Живуть тут дикі свині, рисі, вовки. Щебече у верхів’ях дерев різноманітне птаство. У малодоступних урочищах любителям природи інколи таланить зустріти чорних лелек.
Всі річки Воловеччини-- притоки Латориці, що бере початок на схилах Верховинського хребта, з-під Верецького перевалу. Вона дала назву селу Латірка, що розкинулося по обидва береги її русла, яке з плином набирає повноводності. До неї вливаються річечки Башта, Славка, що протікають через В.Ворота, Качурка /Верб’яж, Завадка/, Вича / Гукливе, Воловець/, Жденіївка / Жденієво/ та інші водойми, що беруть початок .у верхів’ях гір. Вони мають стрімку течію, круті береги, нещирокі долини.
Із риб, що живуть у гірських річках, є річкова і райдужна форель. За межами району й області відомий форелевий заказник "Оса" у форелевим інкубатором, який упродовж десятка літ зарибнює водні артерії Воловеччини і продає мальків багатьом природопримножуючим організаціям.
На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. Найвідоміше з них в урочищі Занька. Тривалий час тут працювали купальні, утримувані лісокомбінатом.
Клімат Воловеччини помірно континентальний, однак суворіший ніж у низовинних районах. Весна починається тут пізніше, а зима - раніше на 2-3 тижні. Заморозки тривають до перших днів травня. Зима настає у другій половині листопада, сніг випадає у другій половині грудня. Якщо в низинах Закарпаття сніговий покрив нестійкий, глибина його 30-40 см, то на території Воловеччини він набагато глибший і стійкіший /в горах нерідко до 2 метрів/, а танення починається у березні-квітні. Морози сягають інколи нижче -30°С. В ущелинах високогір’я латки снігу біліють інколи й до середини літа.
Багата Воловеччина дарами природи - малиною, суницею, чорницею, ожиною, лісовим горіхом, грибами, іншими плодами.
Краса верховин, цілющість гірського повітря і нині слугують індустрії туризму. Лікувально-оздоровчі комплекси "Плай" у Воловці, "Форель" - у Жденіеві, "Пікуй" - у Біласовиці, туристична база "Думка" та пансіонат "Смерічка" у селі Гукливий та готель "Плай" в смт. Воловець одночасно можуть прийняти понад 650 відпочиваючих. Ось уже понад десяток літ основний контингент приїжджаючих на оздоровлення - це жителі регіону, ураженого радіацією чорнобильського лиха.
Відпочиваючих,а також спортсменів приваблюють у "засніжені гори” які оснащені канатно-буксирувальними підйомниками на схилах біля ЛОК "Форель" у Жденієві, ЛОК "Пікуй" у Біласовиці та поблизу села Подобовець Міжгірського району.
[ред.] Персоналії
Верховинський край багатий талановитими, діяльними особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники Лука Дем’ян з с.В.Ворота, Олекса Улинець з с.Тишів, Василь Щерицький - депутат Чехословацького парламенту 20-30 рр. із с.Лази, Василь Пагиря із с.Щербовець, Федір Могіш та Марія Ігнатишин із с.Скотарського, поетеса Софія Малильо та Іван Грига -депутат сейму Карпатської України з Верхніх Воріт. Далеко відомі за межами Воловеччини співачка Віра Баганич із смт. Воловець, Заслужений артист Білорусії Юрій Павлишин, академік Георгій Калитич з Біласовиці; ректор УжНУ, академік Володимир Сливка із Тишова; генерал-лейтенант міліції Іван Мотринець. У Воловці виросли і отримали путівки в життя Антон Антонович Лявинець, доктор медичних наук, професор, очолює Міжнародний центр реабілітації важкохворих дітей в м. Будапешт і Іван Антонович Лявинець - єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки.
[ред.] Чисельність населення по Воловецкому району
Воловецький район 25336
- смт. Воловець 5186
- с. Канора 771
- смт. Жденієво 1120
- с. Збини 218
- с. Абранка 584
- с. Біласовиця 527
- с. Латірка 598
- с. Буковець 597
- с. Верб'яж 906
- с. Завадка 1082
- с. Верхні Ворота 2194
- с. Гукливий 2081
- с. Лази 993
- с. Нижні Ворота 2504
- с. Задільське 414
- с. Підполоззя 789
- с. Верхня Грабівниця 420
- с. Яалове 277
- с. Розтока 480
- с. Кічерний 422
- с. Перехресний 357
- с. Скотарське 1362
Всього сіл – 26
[ред.] Сусідні райони
[ред.] Дивись також
[ред.] Ресурси Інтернет
 |
|||
|---|---|---|---|
| Райони | Берегівський · Великоберезнянський · Виноградівський · Воловецький · Іршавський · Міжгірський · Мукачівський · Перечинський · Рахівський · Свалявський · Тячівський · Ужгородський · Хустський | ||
| Міста обласного значення | Берегове · Мукачеве · Ужгород · Хуст · Чоп | ||
