Вовчі ягоди звичайні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Malvales
Родина:	Тимелейові (Thymelaeaceae)
Рід:	Daphne
Вид:	Вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum L.)

Вовчі ягоди звичайні, вовче лико (Daphne mezereum L.) Місцеві назви - вовчатник, дубочок, перець дикий тощо. Кущ родини тимелейових (до 1,5 м заввишки) з сірою або жовтувато-сірою корою та малочисельними прямостоячими тонкими пагонами. Молоді пагони сірі, довгасто-оберненояйцеподібні (3-5 см. завдовжки, 1-3 см. завширшки) з тупуватою верхівкою і клиноподібною основою, зверху темно-зелені з сизим нальотом, зісподу світліші, голі, лише по краю війчасті., черешки короткі (3-8 мм завдовжки). Квітки світло-рожеві або білі, в перерваному волотистому суцвітті, розміщуються на дворічних пагонах, у пазухах опадаючих лусок. Оцвітина проста, трубчаста або лійкоподібна, з циліндричною трубочкою і широко яйцеподібними лопатями відгину; тичинок вісім, маточка вдвоє коротша від трубки оцвітини з майже сидячою приймочкою. Цвіте до появи листя. Плід - соковита кістянка (6-7 мм завдовжки), овальна, яскраво-червона або жовтувата. Кісточка куляста, темно-сіра, блискуча.

Вовчі ягоди звичайні поширені в підліску мішаних і листяних лісів. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні-першій половині травня. Поширені вовчі ягоди на Поліссі, в Карпатах, Розточчі - Опіллі, в правобережному Лісостепу. Запаси обмежені, заготівля ускладнюється розсіяним поширенням, відсутністю суцільних заростей. Потребує охорони.

[ред.] Близький вид

Вовчі ягоди пахучі, боровик (Daphne cneorum L.) Маленький кущик (10 - 30 см заввишки) . Відрізняється від попереднього виду темно-рожевими квітками з білоопушеними короткими квітконіжками. Лопаті оцвітини і приквітки притиснутоопушені. Листки шкірясті, багаторічні, лопатоподібні (8 - 16 мм завдовжки) . Кістянка жовто-бура, шкіряста. Росте в соснових лісах, на крейдяних або мергелистих схилах у Лісостепу. Світлолюбна рослина. Цвіте пізніше від попереднього виду - в травні-червні.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, отруйна, олійна, медоносна і фарбувальна рослина.

У народній медицині використовують сушену кору гілок вовчих ягід звичайних зовнішньо як протинаривний засіб, при ревматизмі і невралгії, при золотусі й водянці.

Есенцію з свіжої кори, зібраної перед цвітінням, застосовують у гомеопатії.

Всі частини вовчих ягід звичайних дуже отруйні. У корі і в квітках міститься глюкозид дафнін. В усіх частинах рослина, крім того, міститься жовто-бура смола - мезереїн, яка і є отруйним чинником рослина. Висушені рослина не втрачають токсичності. В ягодах міститься жирна олія (31 %) і подібна до дафніну речовина кокогнін. Нерідко ягодами вовчого лика отруюються діти, доза в 10-15 ягід уже смертельна. Через наявність у рослині пекучого гострого соку тварини її не їдять, проте відомі випадки отруєння коней. Симптоми отруєння у людини і ссавців: запалення слизових оболонок, слабість, тремтіння, розширення зіниці, пронос, блювання, непритомність. Протиотрута - ковтання льоду, морфій, слизові відвари. Отруйні і вовчі ягоди пахучі. Кора вовчих ягід звичайних містить барвну речовину, тому її використовують для фарбування вовни в оливково-зелений колір.

Вовчі ягоди звичайні - добрий ранньовесняний медонос. Медопродуктивність 15 кг меду з 1 га. Свіжозібраний мед вважається отруйним, викликає запалення і гострий біль слизових оболонок рота і травного тракту. Це, напевне, пов'язано з тим, що до меду потрапляє пилок, а з ним алкалоїди. Перед вживанням цей мед слід прокип'ятити. С вказівки на отруйність меду вовчих ягід звичайних і для бджіл. Вовчі ягоди, як рідкі рослини, потребують охорони.