Барвінок малий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Барвінок малий

Біологічна класифікація

Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Дводольні (Magnoliopsida)
Ряд:	Gentianales
Родина:	Барвінкові (Apocynaceae)
Рід:	Vinca
Вид:	Барвінок малий (Vinca minor)

Барвінок малий (Vinca minor L.) Місцеві назви зелеіпіа, могильник. Вічнозелений півкущик родини барвінкових (30-60 см заввишки) з тонким горизонтальним кореневищем до 70 см завдовжки. Стебла повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки супротивні (З-7 см завдовжки, 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі. Квітки двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах. Оцвітина подвійна, п’ятичленна. Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчасто-лійкоподібний (до 25 мм у діаметрі), трубочка віночка завдовжки до і2 мм. Тичинок п’ять, маточок Дві, зав’язі верхні. Плід складається з Двох видовжених, стрічкоподібних листянок.

Барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості па десятках гектарів. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні - червні. Барвінок малий поширений у Карпатах, Розточчі - Опіллі, західному Поліссі, Лісостепу (крім Донецького), західному Степу. Культивують у парках, на кладовищах. Основні заготівлі провадять у Закарпатській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Тернопільській, Хмельницькій і Вінницькій областях, заготівля можлива також у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Харківській, Черкаській і Кіровоградській областях. Запаси сировини великі.

[ред.] Близький вид

За морфологічними ознаками до барвінку малого близький барвінок трав’янистий - V. herbacea W. K. На відміну від барвінку малого листки в нього обпадають на зиму, частки чашечки по краях війчасті, квітки дрібніші (до 18 мм у діаметрі). Плодоносні пагони не прямостоячі, а висхідні; неплідні пагони висхідні або сланкі, не вкорінюються або вкорінюються верхівками. Росте у листяних, рідше у мішаних лісах, чагарниках (С1_2, D1_2). Рослина тіньолюбна. Цвіте у травні - червні. Поширена у Лісостепу і Степу.

[ред.] Практичне використання

Лікарська, отруйна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого - Herba Vincae ininoriв. З неї виготовляють препарат девінкан (міститі) алкалоїд вінкамін) у таблетках і ампулах, який застосовують при гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті неврогенного характеру і вегетативних неврозах. З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при головних болях як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку малого містить алкалоїди вінин, пубесцин, мінорин ізовінкамін, віназид.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в’яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і зубному болю, неприємному запаху з рота, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонких і товстих кишок. Слід пам’ятати, що ця рослина отруйна, тому треба точно дозувати препарати з неї. тварини її не поїдають. Лікувальні властивості іншого виду - барвінку травнистого - детально ще не вивчені. Встановлено, що в надземній частині і в коренях міститься значна кількість алкалоїдів і рутин. Є вказівки на те, що препарати барвінку трав’янистого мають здатність знижувати кров’яний тиск і вміст цукру в крові. В коренях міститься 0,2% кумаринів, що відносить цю рослину до третьої групи з мінімальною ефективною концентрацією кумаринів, яка викликає загибель половини пухлинних клітин. Обидва види барвінку улюблені декоративні рослини українців.

Барвінок малий широко культивують у парка, лісопарках, скверах, суцільних насадженнях і куртинами на схилах, ровах, кам’яних гірках. його вирощують на кладовищах і в горщиках на балконах. Краще всього росте в напівтіні на пухкому, перегнійному ґрунті, може розвиватися і на відкритих місцях. Виведені садові форми з білими, чорно-фіолетовими, мідно-червоними і пурпурово-червоними квітками, з сріблястим листям, жовтим по краю або строкатим. Барвінок трав’янистий як декоративна рослина має подібне використання.

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Заготовляють траву барвінку малого навесні і на початку літа під час і після цвітіння (травень - червень), зрізуючи її серпами або ножами. Не можна виривати рослини з кореневищами. На одних і тих же масивах заготовляти цю рослину можна через 3-5 років. Траву сушать на горищах або під навісами з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині. Сировину експортують за кордон. Пакують її в льняно-джгутові мішки однакової ваги, зберігають у сухих, добро провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках. Обидва види барвінку потребують дбайливого використання та охорони.