Аїда (опера)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аї́да — одна з найяскравіших опер Верді в 4 діях 7 картинах. Лібретто А.Гісланцоні та К. дю Локля. Побудована на автентичному локальному єгипетському матеріалі (сценарій написав французький єгиптолог Марієтт), вона охоплює також і загальнолюдські ідеї - конфлікт між обов'язком і почуттям, протест проти насильства, утвердження гуманізму й справедливості.
Перша постановка - Каїр, 1871р. п/о Д.Боттезіні мала триумфалний успіх. Перша постановка на батьківщині композитора - Мілан, Ла Скала, 1872р. п/о Ф.Фаччо. Вперше в Росії - Санкт-Петербург, 1875 р.
Верді довів в "Аїді" високу життєздатність принципів класичної опери, яку Вагнер оголосив мертвою. Зберігаючи завершені номери - арії, дуети, ансамблі, хори, геніальний музикант-драматург об'єднав їх у великі драматичні сцени, наситивши гострою конфліктністю. Сила Верді - у вмінні розкрити через виразну мелодію почуття, характер, ситуацію. В "Аїді" це мистецтво досягло нових вершин. По проникливості, психологічному та емоційному багатству, пластичній ясності та чарівності мелодій центральні вокальні епізоди опери перевершують все, що було досягнуто композитором раніше. Кожний з героїв - Аїда, Радамес, Амнеріс, Амонасро, Рамфіс - неповторний характер, образ, що володіє тільки йому властивим інтонаційним строєм. І арії, і ансамблі, і окремі фрази виконують важливу дієву функцію. Музична драматургія наскрізь конфліктна. Це опера драматичних зіткнень, напруженої боротьби не тільки між ворогами, але й між закоханими. Звідси своєрідна дуетність "Аїди" - в прямому та переносному сенсі. Навряд чи знайдеться інша опера, в якій було б стільки дуетів або "поєдинків" двох героїв (Аїда—Амнеріс, Аїда—Амонасро, Аїда—Радамес, Амнеріс—Радамес та фінальний дует Аїди—Радамеса). Значну дієву функцію виконують також великі, розгорнуті ансамблі, хори та оркестр.
Джерело: Оперний словник, М.1965
[ред.] Аїда у театральних постановках
[ред.] Аїда і Соломія Крушельницька
Вперше Крушельницька виступає в ролі Аїди у Львові 1894 року. Вона захопилася цією оперою ще під час навчання у Мілані. В листі до Михайла Павлика від 10 березня 1894 року вона пише:
"Тішуся дуже, що любите "Аїду", я ж в ній так замилувана, що часом за плачем перестаю співати. Мені се видно, тим більше, що я холодного темпераменту і нерви мої сильні, як посторонки..."
Це був складний період у творчій біографії співачки: перші її виступи у Львові холодно зустріли і вчителі, і музична критика. Причиною була зміна теситури голосу, а також інтриги в театрі. Артистка з дня на день чекала, що дирекція театру Скарбка розірве з нею контракт. Але успіх "Аїди" врятував ситуацію. У листі до Павлика від 10 червня йдеться:
"...по другім моїм виступі в "Аїді" зі Шляфенбергом прийшли до мене з ґратуляціями і сказали, що остають при зробленім контракті..."
Роль єгипетської рабині назавжди залишається в репертуарі Крушельницької. Виступає в цій ролі в Одесі, Сантьяго (Чилі). Саме "Аїду" вибирає для свого дебюту у Варшаві (1898) і в Петербурзі (1900), де співає у суцвітті найкращих оперних співаків своєї епохи - Карузо (Радамес), Баттістіні (Амонасро), Арімонді (Рамфіс). Тріумфом був дебют Соломії Крушельницької в ролі Аїди 17 січня 1903 року в Неаполітанському театрі "Сан-Карло"; Крушельницькій-Аїді аплодували і Рим, і Ліссабон, і Буенос-Айрес. Це було визначне явище в історії оперного виконавства. Артистка дуже серйозно ставилась до кожної ролі і використовувала усі засоби, щоб донести до слухача свій задум. Костюм Аїди вона замовила у модній паризькій майстерні. Саме у цьому вбранні та характерному головному уборі Соломія Крушельницька позувала французькому художнику Е.Леві, який зробив графічний портрет співачки. Малюнок вмістили паризькі газети в 1902 році. Збереглось чимало відгуків і рецензій на виступи Соломи Крушельницької у цій ролі.
У 1907-1908 роках фірма "Фонотипія" зробила записи голосу Соломії Крушельницької у ролі Аїди на двох грамофонних платівках. Методи звукозапису початку XX ст. були занадто недосконалими, щоб передати всю красу голосу славетної співачки.
