Адигейці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Адигейці | |
|---|---|
| Раса: | |
| Загальна кількість | 600.000 - 700.000 чоловік |
| Найбільші розселення | Росія— 200,000 Туреччина, Йорданія, Ізраїль, Македонія, Ліван, Сирія, США, Західна Європа |
| Мова | адигейська, російська, турецька |
| Релігія | Сунніти, шаманізм, православ'я |
| Етнографічні групи | кабардинці, інші "Черкеські" народи |
Адигейці (самоназва — адиге) — народність, корінне населення Адигейської автономної області. Живуть також в Лазоревському і Туапсинському районах Краснодарського краю. Чисельність разом із спорідненими їм черкесами — 88 тис. (1939). Мова — адигейська, абхазо-адигської групи іберійсько-кавказьких мов. Адигейці — європеоїди. Предки адигейців — племена ксркетів, зихів, меотів та ін. відомі ще з античних часів. На початку 19 ст. у східних племен адигейців (хатукаївців, бесленеївців, бжедугів) був, як і у споріднених з ними кабардинців, ієрархічний феодальний лад; західні племена (натухайці, шапсуги, абадзехи) князів не мали, тут переважали вільні селяни-общинники. В адигейців існували родові традиції. За релігійними поглядами віруючі адигейці — мусульмани. Старе житло — мазана плетена сакля. Одяг подібний до кабардинського. Наука, література, народна освіта рідною мовою розвинулись в 20 столітті. Основна частина адигейців — землероби, скотарі, садівники; працюють також на промислових підприємствах.
