Адгезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Адге́зія (рос. адгезия, англ. adhesion, нім. Adhäsion) — зчеплення (прилипання, злипання) приведених в контакт різнорідних твердих або рідких тіл (фаз).

[ред.] Причина а.

Може бути обумовлена як міжмолекулярними взаємодіями, так і хімічними зв'язками.

Важливе значення в А. відіграють Н-зв'язки адгезиву і субстрату.

Одна з найважливіших характеристик А. — адгезійна міцність, яка характеризує питоме зусилля по руйнуванню адгезійного контакту та використовуване в техніці для оцінки властивостей склеюючих та зв'язуючих речовин. Адгезійна міцність залежить від енергії зв'язку, що забезпечує А., повноти контакту, що визначається рельєфом поверхні, міжфазної поверхневої енергії, змочування та інш. поверхневих явищ, а також від умов формування контакту (тиску, температури, тривалості контакту тощо). На значення адгезійної міцності впливають умови її вимірювання, розміри зразків, концентрація в них механічних напружень. Руйнування адгезійного контакту може супроводжуватися руйнуванням дотичних тіл. А. рідини до твердого тіла визначається в основному значеннями поверхневої енергії рідини, твердого тіла і міжфазною поверхневою енергією.

А. пов'язана з поверхневими явищами, однак вона може визначати і об'ємні властивості дотичних тіл, зокрема їх структуру в зоні контакту, розподіл механічних напружень в полі зовнішніх сил, кінетику релаксаційних процесів.

А. вирішальним чином впливає на механічні властивості композицій матеріалів. З нею пов'язано склеювання, нанесення покриттів, сплавлення, такі технол. процеси, як спікання, гранулювання, брикетування, флотація, агломерація, гідравлічне знепилення та ін. важливі технологічні процеси збагачення та переробки мінеральної сировини.