Інкунабули
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Див. також статтю про рок-гурт Інкунабула
Інкунабули (лат. incunabula — колиска, початок) — книги, видані в Європі від початку книгодрукування і до 1 січня 1501 року. Видання цього періоду є вкрай рідкісними, оскільки їх наклад був в межах 100-300 примірників.
Термін вперше застосований Бернардом фон Малінкродтом у 1639 році у памфлеті "De ortu et progressu artis typographicae" ("Розвиток прогресу типографського мистецтва) і закріпився у XVIII столітті.
Інкунабули ділять на два типи: ксилографічні та типографські. Типографським способом друку була виконана Біблія Гутенберга. Деякі автори вважають інкунабулами видання, виконані виключно типографcьким способом.
Більшість видань були латинською мовою, але друкувались книги і іншими мовами. Основними покупцями інкунабул були вчені, знать, адвокати та священнослужителі. Друкувались інкунабули готичним шрифтом без абзаців.
У XIX столітті з'явились перші каталоги інкунабул. Вичерпним каталогом такого роду є "Gesamtkatalog der Wiegendruck", скомпільований Державною бібліотекою у Берліні. Також має значення каталог інкунабул "Incunabula Short-Title Catalogue" Британської бібліотеки.
Найбільшими зібраннями інкунабул володіють:
- Баварська державна бібліотека (18,550)
- Британська бібліотека (12,500)
- Французька національна бібліотека (12,000)
- Ватиканська бібліотека (8,000)
- Австрійська національна бібліотека (8,000)
- Російська національна бібліотека (7,000)
- Штутгартська державна бібліотека (7,000)
- Хартінгтонгська бібліотека (5,000)
- Бібліотека Конгресу США (5,600)
- Бібліотека Бодлеяна (5,500)
- Російська державна бібліотека (5,300)
- Бібліотека Кембриджського університету (4,600)
- Бібліотека Джона Райланда (4,500)
- Берлінська державна бібліотека (4,400)
- Гарвардський університет (3,600)
