Цезура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цезу́ра (лат. caesura - розтин)

в поезії — пауза, яка ділить довгий віршовий рядок на пів-рядки чи дрібніші частини і тим підкреслює інтонацію, надає довгому рядку чіткішого ритмічного звучання.

В музиці — коротка, не визначена у нотному записі пауза між музичними фразами або розділами твору. Поряд з іншими факторами цезура забезпечує сприйняття членування музичного твору, його структури. В нотному тексті цезуру індоді позначають комою, яку ставлять над нотним рядком. Проте в переважній більшості випадків цезури в нотах не позначають, але про їхнє місце розташування дозволяють судити фразувальні ліги. У вокальній музиці цезури часто розташовуються у відповідності до поетичного тексту.
У ряді випадків цезури збігаються з перервами у звучанні (паузами); вони завжди виникають після мелодичної й гармонічної каденції, після зупинки на довгому звуці, у момент переходу від ритмічної фігури до її повторення й т.п. Значущість ("глибина") цезури пропорційна масштабам побудов і ступеня їхньої закінченості. У ряді випадків місце розташування й глибини цезури може бути різним і визначатись інтерпреторським задумом виконавця.

Джерела: