Фізична реальність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Фізи́чна реа́льність — характеристика безпосереднього вихідного базису природничонаукових теорій, опосередкування природничонаукових об'єктів умовами пізнання, яке по-різному фіксується, моделюється на різних рівнях пізнавального процесу.

[ред.] Походження терміну

Термін запровадили в науки прο неживу природу основоположники фізики 20 ст. А. Айнштайн і Н. Бор.

Це поняття пов'язане, з одного боку, з категорією об'єктивної реальності, а з другого, — з категоріями суб'єкта і об'єкта пізнання.

[ред.] Сутність

Ф. р. характеризує певну форму даності об'єктивної реальності дослідникові. З цього погляду говорять про Ф. р. на рівні експерименту (напр., як прояв мікросвіту у макроприладі: рух мікрочастинок у камері Вільсона, діяння мікрочастинок на фотоплівку тощо; це фіксується спеціальними реєструючими пристроями й нашими органами чуттів) і, відповідно, про те, як цю Ф. р. представлено на різних рівнях теоретичного опису — емпіричному (опис треків у камері Вільсона) і теоретичному (створення моделі структури елементарної частинки тощо).

На емпіричному рівні Ф. р. представлена певними узагальненнями, систематизаціями даних вимірювальних засобів, а на теоретичному — логічними реконструкціями результатів опосередкування об'єктів дослідження умовами пізнання у формі цілісної системи знання — природничонаукової теорії.

[ред.] Фізичний світ і фізична реальність

Якщо поняття «фізичний світ» характеризує вихідну й кінцеву мету пізнання (первинність і незалежність природи щодо свідомості дослідника), то поняття Ф. р. визначає конкретні форми даності дослідникові цього світу при різних умовах пізнання за допомогою різних теоретичних засобів. «Фізичний» ідеалізм або розглядає дані вимірювальних приладів як «останню реальність», а систематизацію їх оголошує єдиним завданням фізики як науки, або тлумачить теоретичні побудови фізиків як конструювання цієї реальності. Такі концепції неспроможні, ба зміст поняття матеріального фізичного світу не зводиться до уявлення про фізичну реальність ні на емпіричному, ні на теоретичному рівнях знання.

Поняття Ф. р. виражає факт зростання гносеологічної активності дослідника в процесі пізнання матеріального світу.