Університет Каліфорнії (Берклі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

University of California, Berkeley
Університет Каліфорнії, Берклі

Девіз	Fiat lux (Let There Be Light)
Заснований	23 березня 1868 року
Приналежність	Державний
Бюджет	2,037 млрд. (2004)
Викладацький склад	2,800
Ректор	Роберт Біржено (Robert Birgeneau)
Студентів	23,000
Аспірантів	10,000
Місто	Берклі
Штат	Каліфорнія
Країна	Сполучені Штати Америки
Площа	5 км²
Символ	Ведмідь Оскі
Веб-сторінка	www.berkeley.edu

Університет Каліфорнії, Берклі (англійською: University of California, Berkeley) (також відомий як Університет Каліфорнії в Берклі або просто Берклі) це найстаріший та найпрестижніший кампус системи Університету Каліфорнії, яка нараховує десять кампусів. Багато людей також називають його «Cal», від «California» (Каліфорнія), але побільше під час спортивних змагань. Університет та місто, де він розташований, названи за ім’ям видатного ірландського філософі та єпіскопа Джорджа Берклі. Заснований у 1868-му році, кампус розташований в місті Берклі, штат Каліфорнія, займаючи площу понад 100 гектарів на лісистому схилі, плюс додаткові 400 гектарів, що вкривають круті Берклійськи пагорби, з яких відкривається захоплюючий вид на Затоку Сан-Франциско.

Академічні програми Берклі вважаються одними з найкращих у світі починаючи з Другої світової війни. Опити, проведені, наприклад, Американською радою освіти хвалять університет за широкий набор сильних спеціальностей, від математики, природничих та інженерних наук до гуманітарних, соціальних наук та мистецтва.

Серед викладачів Нобелевських лауреатів є такі відомі фігури як Мелвін Калвін (Melvin Calvin), Чарльз Таунс (Charles Townes), Глен Сіборг (Glenn T. Seaborg), Луїс Альварес (Luis Alvarez), Едвін Макмілан (Edwin McMillan), Еміліо Сегре (Emilio Segre), Овен Чамберлен (Owen Chamberlain), Чжеслав Мілош (Czeslaw Milosz), та багато інших. Зараз у Берклі викладають шість нобелевських лауреатів.

Берклійські фізики, такі як Роберт Оппенгеймер, грали ключову роль в розробці атомної бомби протягом Другої світової війни. Університет Каліфонії також керує двома колись основними національними ядерними лабораторіями (зараз також загалом використовуваємі для більш мірних досліджень): Ліверморською та Лос-Аламоською.

Берклійські вчені відкрили плутоній, сконструювали циклотрон, брали участь у розробці лазеру, визолювали поліовірус, розробили експерименти, що підтвердили теорему Белла, винайшли численні хімічні елементи (включаючи, звичайно, берклій та каліфорній). Але берклійські викладачі мають також не менше число заслуг у галузях зокрема науки.

Останніми роками кампус був вплутаний до суперечок щодо відповідної ролі цілеспрямованої підтримки (affirmative action) у прийомі студентів та пов’язаних елементів політики заснованих на расових чи економічних незручностях. Не зважаючи на політику прийому, студенти в Берклі мають гарну кваліфікацію, проблема фаворитизму при прийомі існує на національному рівні, не тільки в Берклі.

Берклі відомий своєю історією студентської активності. Рух за Свободу Слова (1964), акція протесту, що почалася коли університет попитався убрати розповсюджувачів політичних памфлетів з кампусу ^[1], та Повстання у народному парку (1968) де відбулася частина хвилі протестів іноземних студентів, що прокотилася у 1960-их роках, асоційована з супроводженою культурою "хіппі". Не зважаючи на свої студентські активність та бунтарство, одначе, кампус Берклі дивно спокійний, з численними зеленими куточками та багатьма будівлями відомими своєю архітектурою.

Зміст 1 Історія 2 Структура 2.1 Ректори 2.2 Підрозділи 2.3 Статистика студентів 3 Виноски 4 Посилання 5 Літератіра 6 Ресурси Інтернет 6.1 Офіційні сторінки 6.2 Інше

[ред.] Історія

В 1866-му році, територія, де зараз знаходиться кампус Берклі, була придбана приватним Каліфорнійським коледжем, заснованим конгренатським священиком Генрі Дюрантом (Henry Durant) у 1855 році. Не маючи достатньо грошей для існування, 23 травня 1868ого року Каліфорнійський коледж злився з державним Коледжем сільськогосподарського, гірничим та механічного мистецтва, формуючи Університет Каліфорнії. Дюрант став першим президентом університету. В 1869, університет відкрився в Окленді у будівлях колишнього Каліфорнійського коледжу ^[2] В 1873, після завершення будівлі Північного та Південного холів, університет переїхав у Берклі, тоді він мав 167 чоловіків та 222 жінок-студентів.^[3]

Університет досяг зрілості пуд керівництвом Бенджаміна Іде Вілера (Benjamin Ide Wheeler), який був президентом університету з 1899 до 1919. Його репутація виросла коли президент зумів залучити нових викладачів до університету і забезпечити фонди для досліджень та стіпендій.^[2] Кампус почав виглядіти як сучасний університет з будівлями у стилі Beau-Arts та неокласицизму, збудованими архітектором Джоном Галеном Говардом^[4] Ці будівлі формують ядро сучасної берклійскої архітектури.

Роберт Гордон Спраул (Robert Gordon Sproul) зайняв президентське крісло в 1930 та, за час його керування протягом 28 років, Берклі придбав міжнародну відомість як один з крупніших університетських наукових центрів. Перед тим як зайняти посаду, Спраул здійснив шестимісячну подорож до інших відомих університетів та коледжей світу, як щоб вивчити їх методи навчання та керування, так і щоб налагодити зв’язки за допомогою яких він міг би залучати талановитих вчених до свого університету в майбутності.^[5]

Не зважаючи на зниження фінансування під час Великої депресії та Другої світової війни, Спраул підтримував найкращий рівень науки та освіти залучаючи приватні фонди. У 1942 Американська рада освіти ставила Берклі другим, після Гарварду, по числу видатних факультетів.^[6]

Протягом Другої світової війни, Берклійська радіаційна лабораторія Ернеста Лоуренса на Берклійських пагорбах почала працювати з американською армією над розробкою атомної бомби, засновуюся на передових дослідженнях Берклі у галузі ядерної фізики (враховуючи тоді секретне відкриття плутонію Гленом Сиборгом). Професор фізики Роберт Оппенгеймер був назначений науковим керівником Манхеттенського проекту в 1942.^{[7] [8]} Кімната 307 у Холі Гілмана, де Сиборг відкрив плутоній, зараз є визначною пам'яткою національної історії. Дві інші лабораторії, що керуються Університетом Каліфорнії, Ліверморська та Лос-Аламоська, бул заснований у той же час, в 1943ому та 1952ому роках відповідно.

Протягом ери Маккартні в 1949, Рада правління прийняла анті-комуністичну клятву, яку повинен був підписати кожний працівник. Багато викладачів не згодились зробити ці та повинні були залишити уніварситет.^[9] Вони були підновлени, та їм біла виплачена платня за весь час коли вони були відсутни, десіть років згодом. ^[10] За ім’ям одного з них, Едварда Толмана (Edward C. Tolman) видатного фізіолога, зараз названо один з будинків на кампусі, де розташований факультет психології та педагогики. Іншу клятву, «підтримувати та захищати Конституцію Сполучених Штатів та штату Каліфорнія проти усіх ворогів, внутрішніх та зовнішніх», усі працівники університету Каліфорнії все ще повинні підписувати. ^[11][12]

В 1952 Університет Каліфорнії став організацією відокремленою від Берклійського кампусу, як частина глобальної реструктуризації системи Університету Каліфорнії (UC system). Кожному кампусу було надано деякої автономії та свого ректора (chancellor). Спраул став президентом всієї системи, та Кларк Керр став першим ректором Університету Берклі.^[13]

Академічні досягнення університету трохи постраждали від студентського активізму під час Руху за Свободу Слова в 1964 ^[14] Студентські протести продовжилися до початку 1970их, іноді навидь більш агресивні, ніж під час Руху. Анті-воєнні компанії перетворювалися на бунти, так в 1967 поліція була вимушена використувати сльозоточивий газ проти натовпу. В 1969 група студентів Берклі захопила порожню територію, яку Університет планував перетворити на гуртожиток, як " Народний парк". Каліфорнійський губернатор Рональд Рейган – який сказав під час виборчої компанії що він «очистить сміття» в Берклі, та хто зумів звільнити ректора Керра кілька тижнів після того, як він зайняв посаду, тому що Керр відмовився заборонити Рух за Свободу Слова – визвав на кампус війська Національної гвардії. Університет згодом сдався, але тільки після того, як кілька десятків людей були госпиталізвані, одного поліцейського поранено, та один студент був вбитий.^[15]

Зараз, студенти Берклі набагато менш політично активні, навіть чим їх викладачі та мають думки ближче до думок більшості американських.^[16] Але університет і зараз є одним з головних центрів протестів проти війн у Афганістані та Іраку.

[ред.] Структура

[ред.] Ректори

Посада ректора була створена в 1952 під час реорганізації та поширення Університету Каліфорнії, з того часи посаду займали дев’ять ректорів (та один виконуючий обов’язки ректора):

1. Клакр Керр (1952–58)
2. Глен Сіборг (1958–61)
3. Едвард Стронг (1961–65)
4. Мартін Меєрсон (1965, acting)
5. Род жер Гейнс (1965–71)
6. Албюерт Бовкер (1971–80)
7. Іра Майкл Хейман (1980–90)
8. Чанг-Лі Тієн (1990–97)
9. Роберт Бердал (1997–2004)
10. Роберт Біржено (2004–-зараз)

[ред.] Підрозділи

Біля 130ти факультетів Берклі організовани в 14 коледжей та школ. («Коледжи» можуть бути для студентів та аспірантів, коли «школи» тільки аспірантські, зокрема Школи бізнеса):

• Школа бізнесу імені Хааса
• Коледж хімії
• Педагогічна школа
• Інженерний коледж
• Коледж зовнішнього дизайну
• Школа журналістики
• Юридична школа імені Боалта
• Школа інформаційних технологій
• Школа науки на грамоти
• Коледж природних ресурсів
• Школа оптометрії
• Школа здоров’я суспільства
• Школа публічної політики імені Голдманів
• Школа соціального захисту

[ред.] Статистика студентів

Наступна статистика порахована у осінньому семестрі 2004 та була офіційно опублікована:

• Число студентів та аспірантів: 30,269
• Число студентів: 22,144

Жінок: 12,019

Чоловіків: 10,125

• Число аспірантів: 8,125
• Студенти по національності/расі:

Американці африканського походження: 3.8%

Американські Індейці: .6%

Азиати: 38.8%

Латиноамериканці: 10.9%

Білі: 31.5%

Інші: 5.3%

Не пораховані: 9.1%

• Студентів, що живуть на кампусі: 25%

[ред.] Виноски

1. ↑ Free Speech Movement Digital Archives
2. ↑ ^2,0 2,1 http://www.berkeley.edu/about/history/
3. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/uchistory/general_history/campuses/ucb/overview.html
4. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/brief-history.2.html
5. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/uchistory/general_history/overview/presidents/index2.html#sproul
6. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/uchistory/general_history/overview/presidents/index2.html#sproul
7. ↑ http://www.atomicarchive.com/History/mp/chronology.shtml
8. ↑ http://www.childrenofthemanhattanproject.org/HISTORY/H-06c11.htm
9. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/uchistory/archives_exhibits/loyaltyoath/timelinesummary.html
10. ↑ http://www.dailycal.org/article.php?id=535
11. ↑ http://www.leginfo.ca.gov/.const/.article_20
12. ↑ http://www.dailycal.org/sharticle.php?id=542
13. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/brief-history.2.html
14. ↑ http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/60s.html
15. ↑ "Berkeley in the 60s", Bancroft Library web exhibit. Іронічно, Народний парк залишився порожнім назавжди. Онлайн на http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/60s.html; Jeffery Kahn, "Рональд Рейган почав політичну кар’єру використовуя кампус Берклі як мішень ", UC Berkeley News (8 червня 2004). Надруковане онлайн на http://www.berkeley.edu/news/media/releases/2004/06/08_reagan.shtml.
16. ↑ http://www.dailycal.org/sharticle.php?id=19267

[ред.] Посилання

• Owens (2004). America's Best Value Colleges, The Princeton Review. ISBN 0375763732.
• Коротка історія Університету Каліфорнії, Берклі
• Brief History of the University з офіційної сторінки
• Берклі: історичний огляд з числових архівів Університету Каліфорнії
• Atomicarchive.com
• Асоціація збереження спадщини Манхеттенського проекту
• Традиції Берклі
• Cal Band
• University of California Rally Committee
• Cal Athletics
• UC Berkeley Residential and Student Programs
• Landscape plan

[ред.] Літератіра

• Brechin (1999). Imperial San Francisco, UC Press Ltd. ISBN 0-520-21568-0.
• Cerny (2001). Berkeley Landmarks: An Illustrated Guide to Berkeley, California's Architectural Heritage, Berkeley Architectural Heritage Association. ISBN 0-970-667604.
• Freeman (2003). At Berkeley in the Sixties: The Education of an Activist, 1961-1965, Indiana University Press. ISBN 0-253-216222.
• Helfand (2001). University of California, Berkeley, Princeton Architectural Press. ISBN 1-568-982933.
• Rorabaugh (1990). Berkeley at War: The 1960s, Oxford University Press. ISBN 0-195-066677.
• Wong (травень 2001). A Golden State of Mind, Trafford Publishing. ISBN 1-552-126358.

[ред.] Ресурси Інтернет

[ред.] Офіційні сторінки

• Berkeley Main Website
• Berkeley in the News
• Berkeley NewsCenter
• ASUC студентський уряд
• The Berkeleyan викладацька газета
• Cal Bears athletics
• The Daily Californian незалежна студентська газета
• General Course Catalog
• Library System Homepage
• Office of Planning and Analysis: Campus Statistics
• ScienceMatters @ Berkeley науковий інтернет-журнал
• @cal інтернет-суспільство випускників
• Open Computing Facility безкоштовний комп’ютерний центр
• DeCal Home Page

[ред.] Інше

• A. Twu's Tour of UC Berkeley
• A Loafer's Guide to the UC Berkeley Campus by Carolyn Dougherty
• Berkeley Police Department Crime Statistics Map
• CSUA (Computer Science Undergraduate Association) web site
• Tau Beta Pi Unofficial Guide to Engineering
• TerraServer-USA aerial image of campus
• "We're No. 2! Now What?"— Berkeleyan article about Berkeley's rankings and their validity
• UC Berkeley Cafeterias go Organic
• Oski: School Mascot