Теорія відносності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ Альберта Ейнштейна -- це комплекс з двох фізичних теорій: спеціальної теорії відносності (СТО) та загальної теорії відносності (ЗТО), відомої також як теорія гравітації Ейнштейна.

[ред.] Спеціальна теорія відносності

Стаття Ейнштейна "До електродинаміки тіл, що рухаються" (1905) окреслила засади спеціальної теорії відносності, основні постулати якої:

• В усіх інерційних системах відліку фізичні процеси відбуваються однаково
• Швидкість світла в вакуумі не залежить від руху джерела або приймача і однакова в усіх напрямах

Більш докладно про СТО дивись у статті Спеціальна теорія відносності

[ред.] Загальна теорія відносності

Теорія гравітації була опублікована Ейнштейном в 1916 та запропонувала рівняння, які узагальнюють закон всесвітнього тяжіння Ньютона. В основі теорії -- принцип еквівалентності, який стверджує, що не існує фізичного експерименту, який би міг відрізнити дію однорідного гравітаційного поля на спостерігача від його равноприскореного руху.

Теорія використовує для побудови математичної моделі гравітації апарат диференціальної геометрії та тензорного числення. Гравітація розглядається як наслідок викривлення простору-часу в присутності матерії та енергії.

Докладніше про ЗТО дивись у статті Загальна теорія відносності