Тендай-сю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тендай-сю (яп. 天台宗, "Секта Тендай") — японська школа махаяністського буддизму, яка походить від одноіменної китайської школи Тяньтай-цзун (天台宗). Інколи називають школа Лотосової сутри. Назва школи пов'язана з іменем гори Тяньтай в Китаї (яп. Тендай, "Небесне узвишшя"), на якій було зведено монастир, центр даної школи.

[ред.] Історія

[ред.] Поява у Японії

Вперше вчення тяньтай (яп. тендай) було занесене у Японію китайським монахом Цзянчженем (яп. Ґандзін) у середині 8 століття. Однак його не сприйняли, тому сам міссіонер заснував нову буддистську секту ріссю.

Друга спроба поширити постулати китайської школи тяньтай була здійснена японським монахом Сайтьо. У 805 році, він повернувся з річного стажування у Танських монастирях секти тяньтай і заснував на горі Хіей, неподалік від нової столиці Хей'ан, храм Енрякудзі, який став ценром японської школи Тендай. Згодом Цей храм перетворився на інтелектуальний центр стародавньої і середньовічної Японії.

Завдяки діяльності наступників Сайтьо — Енніна (圓仁) і Ентіна (圓珍), які активно поширювали нове вчення серед придворної аристократії, тендай-сю стала найпливовішою буддистською громадою столиці. Обидва монахи пройшли стажування у Китаї, де вивчали тантричний буддизм. Саме статус особи, яка вчилася в Китаї, що був єдиним джерелом усіх цивілізаційних надбань тогочасної Східної Азії, перетворював їхню секту у "найпередовішу" в Японії.

[ред.] Розкол і конфлікти підшкіл

В часи головування наставника Рьоґена (912-985), школа Тендай витіснила конкурентські секти хоссо-сю і сінґон-сю зі столиці і зайняла лідуюче положення при дворі. Саме цей політичний успіх став причиною розбрату. Монахи почали сперечитася за контроль над тантричними ритуалами і церемоніями, виконання яких потребувала столична влада. Утворилися закриті касти "посвячених ченців", які зосередили у своїх руках всі контакти з імператорським двором і фінансові потоки. Невдоволення всередині школи наростало.

Наприкінці 10 століття виникли суперечки між послідовниками покійних наставників Енніна і Ентіна. Учні останнього залишили гірський монастир Енрякудзі й заснували у його підніжжя новий храм Міідера. Від місця положення своїх осередків дві групи отримали відповідні назви. Протестуючі дістали ім'я дзімон (寺門, "вчення храму"), а традиціоналісти — ім'я санмон (山門, "вчення гори").

Конфронтація між двома підшколами спалахувала з багатьох причин — призначення настоятелем у якомусь провінційному храмі, незапрошення на ритуал або торжество, придворні інтриги або проста неввічливість. Згодом, розбіжності вийшли за межі релігії, філософії й ритуалу та перейшли у відкритий збройний конфлікт, який тривав понад 200 років. Обидві підшколи сформували армії монахів-головорізів сохей, які неоднаразово здійснювали походи на опонентів, громлячи і спалюючи центральні і провінційні установи противника.

Коли у 1180 році між найбільшими самурайськими родами Японії — Тайра і Мінамото спалахнула війна, ченці-традиціоналісти санмон підтримали центральний уряд Тайра, а протестанти дзімон — опозиційний рід Мінамото. Перемога останніх і встановлення сьоґунат у місті Камакура лише загострило боротьбу між двома підшколами.

[ред.] Занепад

У 1570-х роках Ода Нобунаґа зруйнував більшість осередків обох підшкіл, включаючи монастир Енрякудзі. Завдяки цьому, Тендай-сю перетворилася на рядову буддистську секту Японії. Її монахи не змогли відновити позиції лідера японського буддизму навіть в період Едо (1603-1868). Незважаючи на те, що сьоґунат Токуґава доклав чимало зусиль для відбудови храмів і монастирів цієї секти, він також наклав обмеження на проповідницьку діяльність буддистів. Це робилося для запобігання зростанню впливу будь-якої буддистської течії і школи.

Сьогодні школа Тендай завідує близько 4300 храмами, у яких навчаються і працюють близько 20.000 ченців і персоналу. Кількість адептів школи складає понад 3 мільйони чоловік.

[ред.] Вплив на японський буддизм

З надр школи тендай вийшло чимало японських філософів і мислителів, які стали засновниками нових буддистських вчень. Зокрема, амідаїстична концепція "Чистої землі" була розроблена монахами секти тендай, і згодом узята на озброєння школами Дзьодо-сю і Дзьодо-сінсю. У стінах монастиря Енрякудзі проходив навчання Нітірен, засновник одноіменної секти нітірен-сю. За основу свого вчення він взяв "Лотосову Сутру", яка була основним каноном у школі Тендай-сю.

[ред.] Вчення

Філософія школи базується на вченны махаяни про "пустоту", поєднуючи індійську філософію мадхьяміки з китайським вченням про татхагатагарбху. Тендай-сю комбінує теорії та практики багатьох шкіл, включаючи філософські школиСходу, дзен, сінґон і кеґон^[1].