Сивіли
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
СИВІ́ЛИ, сибі́ли (гр. Sibyllai) — у стародавній Греції мандрівні пророчиці, які, подібно до гомерівських ворожбитів, пропонували всім охочим провістити долю. Першою віщункою, від власного імені якої постала назва пророчиць, вважалася дочка Дардана. Як і бакіди, с. не були пов’язані з певним місцевим культом, хоч екстатичний характер їх ворожіння мав багато спільного з оргіастичним боком грецької релігії. Пророчий екстаз с. описав Вергілій у четвертій книзі «Енеїди». Діяльність с. відносять до VIII — VII ст. до н. е. — часу значного духовного й релігійного піднесення. Першим, хто згадує тільки одну с., був Геракліт з Ефесу (500 р. до н. е.). Про одну с. йдеться також в Арістофана, Платона й Арістотеля. Учень Платона Геракліт Понтійський знав трьох с. — ерітрську (Герофілу), фрігійську та геллеспонтську. У пізніших письменників знаходимо відомості про 4, 8, 10, 12 с. Діяльність пророчиць була пов’язана передусім з північно-західною Малою Азією. Тому є підстави вважати, що с. походять із Трої, а Кассандра й Манто — їхні прообрази. Найбільше відомостей дійшло до нас про Кумську с., яка, за переказом, жила під час владарювання Тарквінія Гордого (або Тарквінія Пріска).
