Рясники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Рясники́
Область	Рівненська область
Район/міськрада	Гощанський район
Рада	—
Код КОАТУУ	{{{Код КОАТУУ}}}
Основні дані
Засноване/перша згадка
Населення
Площа	км²
Щільність населення	осіб/км²
Поштовий індекс
Телефонний код	+380
Географічні координати	??°??' пн.ш. ??°??' сх.д.
Висота над рівнем моря	м
Водойма
Відстань до обласного центру	км
Відстань до районного центру	км
Адреса місцевої ради

Рясники — село Гощанського району Рівненської області

[ред.] Історія

У 1897 році с. Рясники нараховувало 62 двори і близько 400 мешканців.

[ред.] Видатні особи

У селі поховані Марія Миколаївна Ушинська (1859-1903) та Лідія Олександрівна баронеса Врангель (1881-1910).

Чи має відношення Лідія Олександрівна баронеса Врангель до відомого з подій громадянської війни барона Врангеля переконливих історичних свідчень не знайдено.

Марія Миколаївна Ушинська була невісткою славетного педагога XIX ст. Костянтина Дмитровича Ушинського, дружиною його сина Костянтина. Син Костянтина Дмитровича та Надії Семенівни Ушинських Костянтин проживав разом з дружиною Марією в кінці XIX на початку XX століття у своєму маєтку в с. Рясники. На жаль, будівля палацу (так місцеві жителі і до цього часу називають місце, де той знаходився і де ще сьогодні виорюють уламки цегли) не збереглася. Його змели революційні вітри.

Очевидно, Ушинські оселилися тут після смерті батька — Костянтина Дмитровича. Оскільки відомо, що у другій половині XIX століття Рясники належали крупній землевласниці княгині Ганні Петрівні Абомелек, яка продала маєток (палац, гуральня, 500 десятин землі) графу Самарокову. А від останнього маєток перейшов, очевидно, дружині К. К. Ушинського — Марії Миколаївні. Дозволяє це стверджувати запис у церковній метричній книзі за 1903 рік, де М. М. Ушинська іменується як "дворянка, владычица села Рясники".

1900 року в сім'ї Ушинських народилася третя дитина — дочка Маріамна. Про це свідчить метрична книга св. Успенської церкви с. Дорогобуж тоді Острозького повіту, в якій є такий запис (мовою оригіналу):

41 ж п Мариамна. Род. 2, крещ.15 окт.1900. Родители: Дворянин, житель с. Рясники Константин Константинович Ушинский и законная жена его Мария Николаевна. Оба православные. Крестные родители: Дворянин Дмитрий Константинович Ушинский и почетная гражданка Наталия Викторовна Фишман.

Того року в трьох селах, що входили до Дорогобузької парафії (Рясники, Дорогобуж, Подоляни) народилось 106 дітей, у т.ч. 49 — чоловічої та 57 — жіночої статі. Померло 55. Нумерація по статях велась у церковній метричній книзі.

Меншу дочку Маріамну М. М Ушинська народила у віці 40 роки. А через 3 роки сталось непоправне — мати помирає. Знову ж приведу запис з метричної книги за 1903 рік:

№ 11 ж., умерла 11, погребена 12 мая. Дворянка владычица села Рясники Мария Николаевна Ушинская в возрасте 43 лет от воспаления легких. Погребена на церковном погосте с распоряжения Епархиального Архиерея телеграммой от 12 мая.

Останні рядки цього запису свідчать, що Ушинські були знатними особами. Адже на церковному цвинтарі поховання здійснювали, як виняток, з дозволу вищих церковних ієрархів.

Костянтин Костянтинович пережив свою дружину на 15 років. Смерть знайшла його взимку кінця 1918 року в Чернігові. У тій революцій круговерті загинув і його син Максим. Старший син Дмитро виїхав із Росії 1920 року. А Маріамна Костянтинівна Ушинська (внучка К. Д. Ушинського) залишилась у Рясниках, де вийшла заміж за Володимира Костянтиновича Поспеловського, вихідця із духовної сім’ї, військового лікаря. 1935 року у них народився син Дмитро Володимирович Поспеловський (правнук К. Д. Ушинського). У 1941 році Поспеловські виїхали до Західної Польщі. Потім після довгих поневірянь у 1949 році дісталися Канади. Дмитро в Монреалі закінчив школу, потім університет. Навчався в аспірантурі Лондонської школи економічних і політичних наук (Великобританія). Став викладачем університету Західного Онтаріо (Канада), викладав історію допетровської Росії та радянського періоду, займався історією пра¬вослав'я. Почесний професор цього університету. Автор відомих досліджень з історії Російської церкви та проблем взаємовідносин суспільства і влади в Росії. В колишньому Союзі преса про нього писала як про "відомого антирадянського діяча". Насамперед тому, що він був автором праць з антирелігійної боротьби й атеїзму в СРСР. Та настали часи нового мислення, нових суджень, переоцінки цінностей. З початку 1990-х років Д.Поспеловський систематично приїжджає в Росію для викладацької та наукової роботи. У 1989 році, вперше приїхавши в Радянський Союз після майже піввікового життя в еміграції, Дмитро Поспеловський в інтерв'ю газеті "Комсомольская правда" (07.12.1989 р.) сказав: "Мій нинішній приїзд... я сприймаю як початок возз'єднання з народом, що завжди було моєю мрією". Відвідав він і Україну - батьківщину свого прадіда, в т. ч. Рясники. А до того не поривав зв'язків з далекими родичами, що мешкають тут нині і доглядають могилу його бабусі.

Ось так історія нашого краю виявилась поєднаною з ім'ям видатного педагога К. Д. Ушинського, вихідця із старовинного українського дворянського роду. Сам К. Д. Ушинський висловлювався однозначно про те, який край вважав рідним.

"Ми поки що оселилися в Петербурзі, — сповіщав він 9 вересня 1868 року свого товариша Л.Модзалевського, — хоча в майбутньому році гадаю переїхати до себе на батьківщину — в Київ".

Вирішивши купити в Києві будинок, К. Д. Ушинський переводить дочок із Смольного інституту в Київську гімназію. В жовтні 1870-го він відправляється на лікування в Крим, але в дорозі простудився і змушений був зупинитися в Одесі. Тут 22 грудня цього ж року він помер у 47 років.

Костянтин Дмитрович вважав Україну своєю батьківщиною. І саме тому, подібно до Шевченка, заповів поховати його на схилах Дніпра. Дружина та діти педагога виконали його останнє прохання. Могила К. Д. Ушинського — на території Видубицького монастиря, біля підніжжя київських круч.