Пізанська башта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пізанська башта

Географічні координати: 43° 43′ 23″ пн.ш., 10° 23′ 47″ сх.д.

Пізанська башта — частина ансамблю міського собору Санта-Марія Маджоре в Пізі. Башта є дзвіницею собору і примикає до його північно-східного кута. Знаменитий соборний ансамбль в Пізі — шедевр середньовічної італійської архітектури.

Башта відома тим, що сильно нахилена.

Висота башти складає 56 метрів, діаметр - 15 метрів. На вершину башти ведуть сходи в 294 ступені, піднявшись по яких на самий верх можна оглянути всю округу. Всесвітньо відомий вчений Галілей використовував Пізанську башту для своїх дослідів. З верхнього її поверху він кидав різні предмети, щоб довести, що швидкість падіння не залежить від ваги падаючого тіла.

[ред.] Будівництво

Створення комплексу почалося в 1063 році, коли на околиці міста, на зеленому лугу, була закладена будівля ансамблю міського собору, що включив біломармуровий пятинефний собор, дзвіницю і баптистерій-крещальню. Першим будівельником храму був архітектор Буськетто, ймовірно, вихідець з Греції. На це указують як прізвище майстра, так і запропонована їм композиція собору, висхідна до ідей візантійської архітектури V століття. Після 1118 року будівництво Пізанського собору продовжив майстер Райнальдо. Він подовжив головний неф будівлі і звів фасади. Саме йому належить оформлення головного фасаду собору у вигляді декількох рядів легких, витончених напівкруглих аркад. У Тоскані не було прийнято прикрашати фасади церков скульптурою, і майстер Райнальдо просто облицьовував фасад білим і чорним, з сіро-блакитним відтінком, каменем з мармуровими інкрустаціями. В основному будівництво Пізанського собору було завершено в 1150-х роках. Така порівняно швидка споруда пояснюється тим, що майстри не витрачали час на зведення складних кам'яних зведень: перекриття центрального нефа виконане дерев'яним. Над порталами поміщені барвисті мозаїчні панно. Інтер'єр собору прикрашають позолочену стелю і численні мармурові скульптури.

Будівництво дзвінниці ("Пізанської башти") було почато в 1174 році майстрами Вільгельмом (Гульельмо) з Інсбрука і Боннано. Побудувавши перший поверх заввишки 11 метрів і два колонадні кільця, Бонанно виявив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Майстер припинив роботу і зник з міста.

Час від часу роботу по будівництву відновлювали, і до 1233 року було побудовано всього чотири поверхи. Лише через сто років після початку будівництва, в 1275 році, міські власті знайшли смільчака, який ризикнув продовжити зведення дзвіниці.

Коли архітектор Джованні ди Симоні відновив роботи, відхилення верхнього карниза башти від вертикалі складало 50 сантиметрів. Ризик був дуже великий. Тому, закінчивши п'ятий колонадний поверх, він припинив роботу. У 1350 році, коли відхилення від вертикалі складало вже 92 сантиметри, за роботу взявся архітектор Томазо ди Андреа. Він підвів наступний поверх із сторони, похилої, на 11 сантиметрів, а дзвінницю «завалив» убік, протилежну нахилу. Лише після цього він поставив над вісьма ярусами башти дзвіницю з бронзовим дзвоном. Так, через 164 роки будівництво башти нарешті було завершено. Правда, вона виявилася укороченою на чотири поверхи і без даху. А за задумом перших архітекторів перший поверх її повинен був бути високим, потім 10 поверхів з балконами, 12-й поверх — дзвінниця, а вінчати кампаниллу повинен був дах. Загальна висота башти передбачалася 98 метрів.

[ред.] Причини нахилу

Існують різні припущення, що пояснюють причини нахилу нещасливої башти. Дослідники допускають можливість, що Бонанно, мабуть, використовував насоси для відкачування води, чого у жодному випадку не можна було робити. Оскільки він будував круглу споруду, насоси, мабуть, були в центрі башти — подалі від стін. Відкачана вода стікала в один бік — у напрямі річки Арно. Також є версії, що Бонанно просто зекономив на фундаменті, щоб збільшити свій заробіток, або заклав частину фундаменту на твердому ґрунті, а частину на м'якому.

[ред.] Сучасність

Останніми роками багато архітекторів були сильно стурбовані тим, що кут нахилу башти став дуже великим і існував величезний ризик, що в один день башта просто звалиться. Саме тому останнім часом проводилася низка заходів, які дозволяли утримати башту від подальшого падіння. Так з 1994 року від падіння її утримували спеціальні свинцеві противаги. А в 2001 році були завершені роботи по профілактиці від можливого падіння Пізанської башти.

В 1911 році було зафіксовано, що вершина нахилюється на 1,2 мм в рік. На сьогоднішній день вершина башти відхилена на 5,3 м від центру. Підраховано, що якщо не будуть проводитися рятівні роботи, то через 50 років башта рухне.