Пряме сходження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пряме́ схо́дження — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила.

Пряме сходження є небесним еквівалетном земної довготи. І пряме сходження, і довгота відміряють кут на схід-захід вздовж по екватору, починаючи від довільно обраної нульової відмітки. Для довготи нульовою відміткою є Гринвічський мерідіан; нульове пряме сходження відповідає точці весняного рівнодення — точці, в якій Сонце перетинає екватор у березні, переходячі з південної півкулі до північної.

Пряме сходження вимірюють в годинах, хвилинах та секундах, на схід від точки весняного рівнодення (іноді також в градусах).

Пряме сходження використовують для визначення місцеположення зірки та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зірка з прямим сходженням 01^h30^m00^s знаходиться на вашому мерідіані, то зірка з прямим сходженням 20^h00^m00^s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.

Джерело

• Використано матеріали зі статті в англійській вікіпедії.

Див. також Системи небесних координат