Осока парвська
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Осока парвська | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
Осока парвська (Carex brevicollis DC.) Місцеві назви - осока горбова, скорода тощо. Багаторічна трав'яниста рослина родини осокових (30-45 см заввишки) з розгалуженим міцним кореневищем, вкритим шорсткими лусками. Стебла сплюснуто-тригранні, знизу облистнені, з бурими розщепленими піхвами, з яких виходять 2-3 маточкових колоски. Листки лінійні (50 - 60 см завдовжки і 3-5 мм завширшки), зелені з сизуватим відтінком і жолобком, з двома жилками і загнутими вниз краями. Верхній колосок тичинковий, коричневий. Маточкові колоски яйцеподібні (1,5-2,5 см завдовжки ), розсунуті. Покривні луски з шилоподібним вістрям, коричневі, посередині зелені, з трьома жилками. Плоди - горішки, мішечки оберненояйцеподібні або широкоеліптичні, круглясті (до 5 мм завдовжки), жовтувато-зелені з невиразними жилками, вкриті негустими шипиками. Носик короткий, з шорстким краєм, іржавий.
Осока парвська росте в широколистяних лісах , серед чагарників. Тіньолюбна рослина. Цвіте у квітні. Поширена в Лісостепу. Райони заготівель зосереджені у Вінницькій, Хмельницькій, північній частині Одеської, західній частині Кіровоградської області. Часто утворює суцільні зарості. Запаси сировини значні, проте рослина потребує дбайливого використання і охорони.
Зміст |
[ред.] Близький вид
Осока волосиста (Carex pilosa Scop.) Відрізняється від осоки парвської малиновими піхвами, циліндричними маточковими колосками і голими або майже голими мішечками. Зростає в широколистяних лісах. Тіньолюбна рослина. Поширена в Лісостепу, зрідка на Поліссі, в північному Степу. Лікарського значення не має.
[ред.] Практичне використання
Лікарська й кормова рослина.
У науковій медицині осоку парвську використовують для виготовлення препарату бревіколіну, що застосовується як допоміжний засіб при пологах. Діючим чинником сировини є алкалоїд бревіколін.
Як кормова рослина використовується на пасовищах. Є вказівки на отруйність її для худоби в зеленому стані.
[ред.] Збирання, переробка та зберігання
Збирають надземну частину осоки зразу ж після цвітіння, зрізуючи серпами або ножами на висоті 5-7 см без торішніх пожовклих листків. Сушать у затінку, розкладаючи тонким шаром на папері або тканині. Суху сировину пакують у тюки по 20-50 кг або в мішки по 9 - 10 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
