Ніжинські огірки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Ніжинські огірки

Культура ніжинських огірків має свою історію. Вирощували огірки, головним чином у заплаві ріки Остер, у межах міста, а через деякий час вони розповсюдилися в села Бобрик та Липовий Ріг. Вважається, що першими селекціонерами, засолювачами і розповсюджувачами ніжинських огірків були місцеві греки. Слава про смакові якості нашого огірка швидко росла. Потьомкін, як розповідали сучасники, вони настільки прийшлися до смаку, що під час другої російсько – турецької війни він посилав за ними гінців за сотні верст з – під Очакова. Катерина ІІ, покуштувавши їх по дорозі до Криму, дала наказ: «Впредь неизменно поставлять нежинские огурцы к царскому столу в Петербург».

Початок розвитку промисловості по засолюванню огірків відноситься до 1850 року. Справу почав житель міста Яресько, який виготовив кілька десятків трьохквартних бочечок «пікуля» на оцеті і почав продаж продукту в місті та навколишніх ярмарках. Спочатку товар мав невеликий попит. Москва вперше довідалась про ніжинські огірки лише у 1879 році. З цього часу огіркова промисловість успішно розвивається. У 1897 році в Ніжині було засолено 100 вагонів огірків.

Поступово ніжинські соління почали проникати в найдальші куточки Росії. Зростав попит на ніжинські огірки і в зарубіжних країнах. Продукцію почали вивозити до Копенгагену, Берліну, Варшави, Парижу, Лондона, Стокгольму і т. д. 56 країн домагалися поставок такого «чертовски дивного» огірка.

Слава ніжинського огірка не втрачена і сьогодні. Замовлення на поставку цього продукту надходять як з близького, так і з далекого зарубіжжя. Ніжинські делікатеси експортуються більш ніж у 30 країн світу.

У 2004 році першу партію знаних ніжинських огірків відправлено до столу британської королеви Єлизавети ІІ. Королівський двір оцінив якість продукції і вирішив постійно замовляти знамениті овочеві делікатеси.