Мордовець Данило Лукич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Мордовець (Мордовцев) Данило Лукич [7(19).12.1830 — 10(23).6.1905] — український і російський письменник, історик. Народився у слободі Данилівці-на-Дону (тепер Волгоградської обл., Росія). Походив зі старовинного козацького роду. В 1854 закінчив історико-філологічний ф-тет Петербурзького ун-ту. Працював у Саратові та Петербурзі редактором газети, цензором. Згодом служив на відповідальних постах у міністерствах внутрішніх справ і шляхів сполучення. У 1886 вийшов у відставку. Літературну діяльність розпочав ще у студентські роки, переклавши у віршах українською мовою “Краледворський рукопис”. Темі історичного минулого України присвячена поема “Козаки і море” (1859), історичні праці “Самозванці і низова вольниця” (1867), “Гайдамаччина” (1870), історичні романи “Дві долі”, “Палій” (1902, обидва укр. мовою), “Цар і гетьман” (1880), “Великий розкол” (1881), “Сагайдачний” (1882, всі — рос. мовою) та ін. У 1883 і 1886 М. побував в Україні (Київ, Харків). Свої враження від цих подорожей відтворив у нарисах “Під небом України”, “За що ж?”. Великий вплив на творчість М. мали зустрічі у Петербурзі з Т. Шевченком (1859), М. Драгомановим і М. Костомаровим. Про зустріч з Т. Шевченком М. писав у спогадах “З минулого і пережитого” (1902). М. сприяв виданню творів українських письменників у Петербурзі, виступав на захист українського театру від нападок російської шовіністичної преси. Помер у Кисловодську, похований у Ростові-на-Дону.