Мара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

МАРА у слов'ян зустрічаються також і її інші імена: Марена,Морена, Моржана, Мар. Це ім'я Мари родинно таким словам, як: "мор", "морок", "марево", "хмара", "мерзнути", "смерть". Богиня наві, темної ночі, страшних сновидінь, привидів, хвороб (мору), смерті. За давньоукраїнською легендою, Мара - донька Чорнобога - сіє на землі чвари, брехні, недуги, вночі ходить з головою під пахвою попід людськими оселями й вигукує імена господарів - хто відгукнеться, той вмирає. Любить душити сплячих та смоктати їхню кров. Разом зі Змієм породила 13 доньок-хвороб, яких пустила по світу (Вогневицю, Глуханю, Коркушу, Лякливицю, Лінь, Ломоту, Лідницю, Кікімору, Жовтяницю, Гризачку, Очницю, Трясовицю, Черевуху). Вона ототожнюється з грецькою богинею Гекатою. У західних слов'ян Вона іменується Маржана чи Марцана. Володіння Марены, відповідно до давніх легенд, знаходиться за чорною річкою Смородиною, яка розділяє Явь і Навь, через яку перекинуто міст з калини, який охороняється змієм. Марена втілює собою "мару" - мертву воду, тобто силу, яка загоює рани. Але смерть не є повне переривання життя як такого, але - лише перехід до життя іншого, до нового Початку, бо так вже належить, що після зими, яка забирае із собою все віджиле, завжди настає нова весна. Згідно з повір'ям, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового Сонця та встановити вічну ніч. Давні українці щовесни, на передодні нового (землеробного) року робили опудала Мари, які спалювали або топили у воді.