Косарики черепитчасті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Коса́рики черепи́тчасті (лат. Gladiolus imbricatus L.)

Зміст

1 Біологічні характеристики
2 Поширення
3 Походження назви
4 Естетичні характеристики

[ред.] Біологічні характеристики

Рослина з подвійною бульбоцибулиною. Великі рожево-фіолетові квітки з неправильною, майже 2—губою оцвітиною зібрані в однобічний, досить густий колос на верхівці високого (30—60 см) квітконосного стебла, з мечовидними широколінійними листками. Тичинок 3, маточка одна з нитковидним стовпчиком і 3 майже пелюстковидними приймочками. Цвіте в червні.

[ред.] Поширення

Росте на вологих луках, у чагарниках, на галявинах у лісових і лісостепових районах Правобережної частини України.

[ред.] Походження назви

Назва роду походить від латинського слова, що означає "шпага", "меч" (від форми листків). Видова назва в перекладі з латинської мови — "черепитчастий".

Квітки добре пристосовані до перехресного запилення. В молодих квітках стовпчик і приймочки розміщені над пиляками і притиснені до верхніх пелюсток, а в більш зрілих — стовпчик нахилений донизу, а приймочки перекривають шлях до нектару. Комахи, переважно бджоли, в одних квітках вимазуються пилком і переносять його на приймочки більш зрілих квіток, запилюючи їх.

[ред.] Естетичні характеристики

Рід косариків широко відомий. Розкішні садові гладіолуси з квітками неперевершено! гами кольорів належать до цього роду, їх скромні дикорослі додачі, звичайно, поступаються красою, але теж декоративні. Косарики черепитчасті потребують охорони, занесені до Червоної книги.

На Україні росте 4 дикорослих види косариків і кілька культурних представлених багатьма сортами.