Копинський Ісая

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

КОПИНСЬКИЙ Ісая (р.н.невід. - 5.Х.1640) – український церковний діяч. Походив з української шляхти. Народився у Галичині. Навчався у Львівській братській школі. Був монахом Києво-Печерської Лаври, згодом – ігуменом Межигірського Києво-Братського монастиря. На поч. 17 ст. (до 1612-1614 рр.) на запрошення князя Михайла Вишневецького заснував Густинський Троїцький монастир (поблизу Прилук Чернігівської обл.), а в 1619 р. – Мгарський Спасо-Преображенський монастир (в с. Мгара Лубенського р-ну Полтавської обл.). У 1615 р. став одним із організаторів Київської братської школи. В 1620 р. при відновленні православної митрополії був висвячений патріархом Єрусалимським Теофаном на кафедру перемишльського і самбірського православного єпископа. З 1628 р. був призначений архієпископом смоленським і чернігівським. Після смерті І.Борецького (1631 р.) обраний православним митрополитом Київським. Після легалізації православної церкви у Речі Посполитій (постанова польського сейму “Про заспокоєння обивателів ... релігії грецької”, 1632 р.) уступив митрополичу кафедру П.Могилі. До 1635 р. перебував у Києво-Михайлівському Золотоверхому монастирі, пізніше жив на Поліссі, підтримував зв’язки з монастирями Полтавщини. В кінці 30-х рр. 17 ст. К., ставши противником церковної політики П.Могили, спрямованої на утвердження українського патріархату, виступав за перехід української церкви під юрисдикцію Московської Патріархії.