Ковила волосиста
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
?
Ковила волосиста |
||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||
|
||||||||
|
|
||||||||
| Stipa joannis |
||||||||
|
|
Ковила́ волоси́ста, тирса (лат. Stipa joannis)
[ред.] Ботанічні характеристики
Єдина на Україні ковила, остюк у якої не пірчастий, а волосовидний. Відростає ця ковила пізніше, ніж пірчасті ковили, розвивається поволі. Зацвітає в липні, під час спеки, коли більшість степових рослин уже утворила насіння і засохла. Викидаючи суцвіття, прикрашені довгими волосовидними остюками, тирса надає степу блідо-зеленого кольору.
Рослина буває до 1 м заввишки, має щільну, сильно розвинену дернину. Стебло міцне, голе, з плоскими щетиноподібно згорнутими листками, опушеними всередині, а зовні голими. Волосовидний остюк нижньої квіткової луски до 23 см завдовжки. За допомогою цих остюків достигле насіння тирси розноситься по степу і "загвинчується" в землю. До цвітіння тирса — чудовий корм для худоби, особливо для коней і овець; сіно, скошене в цей час, має добрі поживні якості. Після достигання плодів тирси пасовища стають небезпечними для овець, бо плоди заплутуються у вовні, вкручуються в шкіру, завдаючи болю тваринам і наносячи їм рани; ушкоджують вони й ротову порожнину худоби.
[ред.] Поширення
Росте на кам'янистих схилах, на узліссях у Лісостепу; зустрічається в передгір'ях гірських районів.
