Етнологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Як рівнозначний з етнографією вживається ще й термін етнологія (етнос – народ, логос – наука, вчення). Етнологія — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. У науковій обіг термін "етнологія" був введений ще 1784 p. А.Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В.Едвардса і А.-М. Ампера. У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К.Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-сощологічного осмислення емпіричних даних.

Етнографія позначає науку описову, а етнологія – загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису.

Українська етнологія – наука, яка чи не найбільше постраждала за роки радянської влади. Оформившись у середині ХІХ ст. як окрема, самостійна наукова дисципліна з власними об‘єктом та предметом дослідження, у 20-30-х рр. ХХ ст. вона майже зникла з площини суспільних наук, зазнавши відчутних утисків та болючих втрат. Це виразилось як у фізичному знищенні українських фахівців-етнологів, так і у фальсифікації окремих сторінок її історії, приниженні внеску вітчизняних учених у розвиток науки, постановку та вирішення багатьох важливих теоретичних та практичних питань. Та попри все, українська етнологія розвивається, а її історія досліджується.