Едвард Берн-Джонс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Едвард Берн-Джонс (Sir Edward Burne-Jones, 28 серпня 1833, Бірмінгем - 17 червня 1898, Лондон)-англійський художник.
28 серпня 1833 - народився в Бірмінгемі в сім'ї ремісника. Початкову освіту здобув в бірмінгемській Школі короля Едварда. Талановитий юнак, з 1848 року він відвідує курси в урядовій школі дизайну. 1853 року, вирішивши стати священником, вступає до Ексітер-коледжу Оксфорда. Там знайомиться з Вільямом Моррісом (1834 - 1896)- студентів об'єднує любов до мистецтва; їхня дружба триватиме все життя. Саме в коледжі (заснованому в ХІІ столітті) проникається духом Середньовіччя і вбачає в ньому джерело свого натхнення.
Дізнавшись про Братство Прерафаелітів зі статей критика Джона Раскіна, а в домі одного з товаришів побачивши акварель Росетті "Данте, що малює ангела" (1853), молоді Берн-Джонс та Міллес захоплюються творчістю пререфаелітів, а сам Росетті стає для них куміром. Берн-Джонс знайомиться з Раскіном і Росетті на початку 1856, а вже в травні того ж року він був прийнятий до студії Росетті.
1857 року він приймає участь в великому проекті свого вчителя, виконуючи розпис стін холу оксфордського Залу Союзів. Окрім цієї роботи, увагу молодого майстра майже повністю поглинає малюнок пером ті акварельна техніка, які в нього відзначаються особливлю деталізованістю.
1860 Едвард Берн-Джонс одружується.
В 1861 році його близький друг і художник Морріс відкриває в Лондоні крамницю "Морріс, Маршал, Фолкнер і Ко", яка спеціалізувалась на виготовленні і продажу предметів декоративного мистецтва, призначених для оформлення домашнього інтер'єру. Діяльність фірми трималась в основному на проектах Берн-Джонса.
В цей час він починаю писати аквареллю із додаванням гуаші із бичачою жовчю на коричневій основі. Доцього періоду відносяться два портрети Сидонії фон Борк та її кузини Клари; ці роботи були на віяні італійським Ренесансом і відмічені впливом Росетті.
Між 1859 і 1879 художник кілька раз відвідує Італію, що жозволяє йому краше вивчити творчість Мантеньі (1431 - 1506), Ботічеллі (1445 - 1564).
В творчості Берн-Джонса з'являються перщі ознаки його власного неповторного стилю, який невдовзі принесе йому славу і рицарське звання - за внесок в мистецтво.
1877 року після виставлення в лондонській галереї Гросвенор картини "Зачарований мерлін" приходить справжній успіх і визнання. Невдовзі після цього на Всесвітній виставці в Парижі його карина "Король Кофетуа і жебрачка" користується величезною популярністю. 1894 року Берн-Джонс отримує титул баронетв. Останні роки свого жиння майстер, пізнавши справжньої слави, присвячує великим композиціям на літературні теми.
