Гуня Дмитро Тимошович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гуня Дмитро Тимошович (рр. н. і см. невід.) – один з керівників селянсько-козацьких повстань на Україні в 1630-х рр. проти польсько-шляхетського гніту, козацький гетьман (1637, 1638).

За свідченнями сучасників, Гуня був талановитим і відважним полководцем.

У 1637 р. брав участь у повстанні під проводом Павлюка.

Після невдалого бою під Боровицею (нині село Чигиринського р-ну Черкаської обл.) частина повстанців на чолі з Гунею та К.Скиданом відмовилася капітулювати і, прорвавши вороже оточення, відступила на Запоріжжя, де козаки обрали Гуню гетьманом.

На початку 1638 року запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін ротмістра Мелецького, надісланий польським командуванням для знищення Запорозької Січі.

Навесні 1638 року Гуня взяв участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом К.Скидана і Я.Острянина.

Після бою під Жовнином частина повстанців на чолі з Я.Острянином, вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на Слобідську Україну. Козаки, що лишилися, боролися далі, обравши гетьманом Гуню. Вони відійшли до гирла р.Сули, де поблизу ріки Старець збудували табір, в якому з червня до 28 серпня (7 серпня) 1638 р. відбивали атаки переважаючих сил ворога.

Позбавлені допомоги ззовні і, відчуваючи гостру нестачу провіанту, повстанці змушені були капітулювати.

Лише частині козаків на чолі з Гунею вдалося вирватися з оточення і відступити в межі Російської держави. Навесні 1640 р. Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти Туреччини.

Дальша доля його невідома.