Відчуття

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Відчуття є психічним процесом відображення конкретних, окремих властивостей, якостей, сторін предметів та явищ матеріальної дійсності, що беспосередньо діють на органи відчуття в даний період часу. Для виникнення відчуття потрібна наявність впливів на відповідні органи відчуття, предметів або явищ реального світу, які називаються подразниками. Дія подразника на орган має назву подразнення. Фізіологічною основою відчуттів є складна діяльність їх органів, які І.П. Павлов назвав аналізаторами. Аналізатор містить три специфічні відділи: периферичний (рецепторний), провідниковий та центральний (мозковий)

Виділяють дію таких закономірностей при відчутті: пороги відчуття, адаптацію, взаємодію відчуттів, контраст та синестезію.

• Порогом чуттєвості називають психологічну характеристику залежності між інтенсивністю відчуття та силою подразника. Пороги бувають: нижній абсолютний, верхній абсолютний та поріг чуттєвості до різниці. Пороги обмежують зону чуттєвості аналізатора щодо конкретного виду подразників.
• Адаптація – пристосування чуттєвості органа відчуття до постійно діючого подразника , що призводить до зниження або підвищення порогів відчуття.
• Взаємодія відчуттів – зміна чуттєвості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.
• Контраст відчуттів – зміна інтенсивності та якості відчуттів під впливом попереднього, або паралельнодіючого подразника.
• Синестезія – збудження відчуттями однієї модальності відчуттів іншої модальності (наприклад, холоду від білого кольору).