Авраменко Олег Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Авраменко Олег Євгенович (25 вересня 1967, Херсон) - український письменник-фантаст.

Народився і живе в Херсоні. Після сьомого класу поступив у Київську фізико-математичну школу, був призером всеукраїнських фізичних олімпіад. З 1985 року навчався на фізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, але після третього курсу, здавши екзамени на "відмінно", він раптом покинув навчання і зайнявся журналістською діяльністю. З листопада 1989 по травень 1990 співпрацював з деякими опозиційними виданнями і випускав "самвидавську" газету. Потім він залишає журналістику, і з кінця 1990 року починає писати фантастику. Перший час він перебивався випадковими заробітками, займаючись складанням і налагодженням комп'ютерів.

У фантастиці почав працювати з 1990 року - українською мовою написав роман "Принц Галлії" - "альтернативна історія", у якій Римська імперія в 541 році виявилася відновленою Корнелієм Юлієм Абруцці. Цей нащадок божественного Октавіана Августа об'єднав всі італійські землі в одну державу, а потім скорив усю Європу і переміг орди хана Батия. У 1993 році роман було перекладено російською мовою.

Перша публікація - оповідання "Я, мій чорт і..." (1991), опубліковане українською мовою. Потім довге мовчання, а у вересні 1996-го друком вийшла його перша книга "Син Сутінків і Світла". Цей роман є першою частиною циклу письменника "Світи Джерела" і тут одною назвою були об'єднані два романи Олега Авраменка - "Син Сутінок і Світла" і "Хазяйка Джерела". Ці твори - суміш наукової фантастики та фентезі, яку деякі критики називають "наукове фентезі". Герой книги - принц Артур, син короля Утера, володаря Будинку Світла і принцеси Юнони з Сутінків - взнає про існування третьої, крім Порядку і Хаосу, всесвітньої Стихії - так званого Джерела, пошуками якого він і займається. Першу книгу продовжили романи "Зоряна дорога" (1997), "Збирачка Стихій" (1999, опублікований 2005) і "Протекторат" (2001) - щоправда, останній лише дотично стосується циклу і не є сюжетним продовженням попередніх книжок.

У 1997-98 р. видається історична фентезійна дилогія "Легенда про Карсідара", написана в співавторстві з Тимуром Литовченком під колективним псевдонімом "Андрій Давидов". Ця стандартна стрілялка-бродилка з могутнім героєм, воїном і магом Карсідаром, який спочатку протистоїть у Київ-Граді татаро-монгольським полчищам, а потім хрестоносцям гросмейстера ордена "Воїнів Христових" Гартмана фон Ґете, повинна була мати продовження, але авторський дует розпався.

Після серпневого дефолта 1998 року в Росії, у Олега Авраменка два роки нічого не видавалося, а потім у 2000 році виходять відразу два його романи "Всі Грані світу" і "Грані Нижнього світу" (робоча назва книги - "Коли ти дивишся в безодню"), що склали дилогію "Грані". Її герой Владислав підбирає на вулиці бродячого кота Леопольда, який вмів говорити, мав паранормальні якості, був жителем інший світу. Ось так за допомогою незвичайного кота Владислав і його дружина Інна переносяться в цілу систему паралельних світів, де вони стають могутніми чаклунами - вищими магами.

2001, 2002 і 2003 рік знову ознаменувався двома дилогіями. Перша з них - "Зорі в долонях" - космічна опера, дія якої відбувається аж у XXXVІ столітті, коли Галактика для людства стала набагато ближчою, а проблеми війни і миру стали поняттям не планетарним, а космічним. Коаліція інопланетних цивілізація вирішила знищити людство як вид, і тоді люди взялися за зброю. Друга дилогія "Коннори і Хоронителі" розповідає про те, що в процесі еволюції виникли люди, які можуть керувати фундаментальними силами світобудови, тобто чаклуни! Через страх та інші мотиви, народ, церква, держава і всесильні Хоронителі викорінили магічні здібності. Магія зникла і переселилася на сторінки художніх книг. До пори до часу...

У романі "Реальна загроза" (2004), головний герой - молодий лейтенант космічних сил Олександр Шнайдер, син давно загиблого заколотника-адмірала, - потрапляє на далеку планету Ютланд, де несподівано опиняється в епіцентрі майбутньої міжпланетної війни.

З 2003 року книжки Олега Авраменка за участі його брата Валентина починають видаватися й українською мовою - "Сутінки Великих" (2003), "Жменя Вічності" (2004), а в 2005 році нарешті вийшов друком "Принц Галлії" - хронологічно найперший роман письменника.

Після перевидання "Сина Сутінків і Світла" і "Зоряного шляху", а також довгоочікуваної публікації "Збирачки Стихій" (2004), Олег Авраменко повертається до циклу "Світи Джерела" і пише роман "Наступник Громовержця" (виданий 2006), який нарешті сюжетно поєднує три книжки основного циклу з романом "Протекторат".

[ред.] Твори

1991 - Я, мій чорт і… (оповідання)
1995 - Напередодні Армагедону: [Фрагмент з роману «Сутінки Великих»]
Цикл "Світи Джерела" (Миры Источника)
- 1996 - Син Сутінків і Світла (Сын Сумерек и Света)
- 1997 - Зоряний шлях (Звездная дорога)
- 2004 - Збирачка Стихій (Собирающая стихии)
- 2001 - Протекторат (Протекторат)
- 2006 - Наступник Громовержця (Наследник Громовержца)
Дилогія "Легенда про Карсідара" / У співавторстві з Тимуром Литовченком під колективним псевдонімом "Андрій Давидов".
- 1997 - Влада блискавки (Власть молнии)
- 1998 - Воїни Пекла (Воины Преисподней)
Дилогія "Грані" (Грани)
- 2000 - Всі Грані світу (Все Грани мира)
- 2000 - Грані Нижнього світу (Грани Нижнего мира)
Дилогія "Зорі в долонях" (Звезды на ладонях)
- 2001 - Зорі в долонях (Звезды в ладонях)
- 2002 - Галактики, як піщинки (Галактики, как песчинки)
Дилогія "Коннори і Хоронителі" (Конноры и Хранители)
- 2003 - Заборонене чаклунство (Запрещенное колдовство)
- 2003 - Забороні всупереч (Запрету вопреки)
2003 - Сутінки Великих (У співавторстві з братом Валентином Авраменко)
2004 - Реальна загроза (Реальная угроза)
2004 - Жменя Вічності
2005 - Принц Галлії (У співавторстві з братом Валентином Авраменко)

[ред.] Джерела

Тимур Литовченко. Артур з Дому Світла // Столиця, 1996, №25 – с.5
А. Лосєв. Авраменко Олег Євгенович // Фантасты современной Украины. – Харьков: Мир детства, 2000 – с.8-10
Інтерв’ю / Запитання задавав Володимир Пузій // Сьогодні, 1999, 29 серпня