Абстракція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абстра́кція (лат. abstractio — відвернення) — одна з основних операцій мислення, а так само метод наукового дослідження, що полягає в тому, що суб'єкт, відокремлюючи які-небудь ознаки об'єкту, що вивчається, відволікається від інших, не враховуються його неістотні сторони і ознаки. Це дозволяє спрощувати картину явища, що вивчається, і розглядати його як би в "чистому вигляді".
Зміст |
[ред.] Сутність
А. є процес мисленого ізолювання, «виривання» окремого предмета, відношення властивості з сукупності предметів, підношень, властивостестей.
А. означає також результат процесу абстрагування — поняття, категорії, напр., якість і кількість, істина тощо). А. є проникненням мислення вглиб предмета, від явища до сутності, є способом перероблення споглядання і уявлень в поняття. А, розчленовує, розриває, омертвляє, огрубляє, схематизує цілісну, рухому дійсність, в окремо взятій А. суб'єкт підходить від дійсності. Але саме це забезпечує вивчення окремих сторін предмета в чистому вигляді і таким чином проникнення в їхню сутність.
-
«Усі наукові (правильні, серйозні, це безглузді) абстракції відображають природу глибше, правильніше, повніше» (Ленін В. І. Повне зібрання творів, т. 29, с. 142. )
[ред.] Види
Логіка розглядає конкретні види і способи Α.: ізолюючу, узагальнюючу, визначення через Α., А. ототожнення, А. потенціальної здійсненності, А. актуальної безконечності та ін.
Результатом цього процесу є побудова розумового продукту (поняття, моделі, теорії, опису, закону, класифікації та ін.).
Однобічність А. знімається розвитком пізнання в цілому, в якому А. становить лише момент, що зникає в процесі відображення конкретної дійсності в її загальному зв'язку і розвитку.
[ред.] Вияви
один з моментів пізнання, який полягає у мисленому відокремленні і виділенні в самостійні об'єкти окремих сторін, властивостей, відношень певних предметів пізнання.
Абстракція виступає при безпосередньому почуттєво-образному віддзеркаленні навколишнього середовища, коли одні властивості останнього стають орієнтирами для сприйняття і дії, а інші ігноруються.
Абстракція є необхідною умовою категоризації. За допомогою абстракції формуються узагальнені образи реальності, що дозволяють виділити в ній значущі для діяльності зв'язки і відносини об'єктів, відмежувавши їх від інших.
Коли ж відкидаються істотні ознаки, абстракція набуває малозмістовного, поверхневого характеру. В цьому випадку абстрактними називаються порожні, відірвані від реальності міркування і поняття.
Вірна дійсності абстракція, полягає в такому спрощенні нерозчленованого різноманіття явищ, яке робить думку більш ємкою завдяки її зосередженості на істотному для даної пізнавальної ситуації.
[ред.] Діалектика абстрактного
Матеріалістична діалектика розглядає А. в нерозривному зв'язку з аналізом і синтезом, узагальненням та ін. категоріями. А. є передумовою відтворення конкретного в мисленні (див. Сходження мислення від абстрактною до конкретного). Метафізична абсолютизація Α., перетворення їх на об'єктивно реальні сутності є одним з гносеологічних коренів ідеалізму.
[ред.] Обмеженість абстрагування
А. має межу, яка визначається природою самого об'єкта і завданнями пізнання. В разі виходу за ці межі А. стає хибною.
Правомірність тих чи ін. Α., істинність їх у кінцевому підсумку перевіряється практикою.
[ред.] Література
- Філософський словник
Див. також: Абстрактні і конкретні поняття
