Абсорбер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Абсорбер — пристрій (металева колона або інша видовжена посудина), де здійснюють абсорбцію. Оскільки процес абсорбції починається на поверхні поділу фаз, то А. повинен забезпечувати максимальну поверхню контакту газової, рідкої та твердої фаз. За способами утворення цієї поверхні А. поділяють на 4 групи:

І — поверхня абсорбції — дзеркало рідини. Для цих А. характерна фіксована поверхня контакту, що визначається геометрією будови елементів А.
ІІ — розпилювальні А., в яких поверхня контакту утворюється шляхом розпилення рідини у масі газу на дрібні краплі і визначається гідродинамічним режимом (витратами рідини). До найпростіших А. цього типу можна віднести різні системи пиловловлювання у гірничих виробках, де використовується розпилена вода з розчинами ПАР. Основні види розпилювачів: форсункові, швидкісні прямоточні, механічні (обертові).
ІІІ — барботажні А. Поверхня контакту в цих А. визначається гідродинамічним режимом (витратами газу та рідини).
ІV — пінні А. Поверхня контакту в них створюється при пропусканні газу знизу вгору через рідину зі швидкістю, при якій напір газу урівноважує масу рідини (аналог — киплячий шар). Внаслідок цього рідина «зависає» в потоці газу і створює з ним шар динамічної піни (плівки, струмені, цівочки, бризки рідини), які швидко рухаються упереміш з бульбашками, вихорами газу.

Поділ А. на групи І-ІV умовний.