Аберація світла
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Цей термін має також інші значення. Дивись Аберація
Абера́ція сві́тла (в астрономії) — позірна зміна положення світила на небесній сфері внаслідок скінченності швидкості світла і руху Землі по орбіті (річна А.) або обертання Землі (добова А.). А. с. відкрив англ. астроном Дж. Брадлей 1725 і пояснив її 1728. Якби астр. труба була нерухома, то зображення зорі 5 (мал.), на яку наведена труба, збігалося б з перехрестям ниток F окуляра (O — центр об'єктива). Але оскільки труба рухається разом з Землею у напрямі апекса A, то за час, протягом якого світло йде від O до F, окуляр переміститься в F'. Для того щоб зображення зорі попало в перехрестя ниток, трубу треба нахилити в бік її руху на кут OFO'= α.
[ред.] Література
| Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
- Блажко С. Н. Курс cферической астрономии. М., 1954.
