Сотня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сотня, військ. або військ.-територіяльна одиниця. За княжої доби С. називали військ. частину нар. ополчення, яка спершу нараховувала 100 осіб. У 16 в. з'явилися С. реєстрових козаків, як підрозділи коз. полків. У коз. реєстрі 1649 С. іменувалися або за назвою місцевости, або за йменням сотника.

У Коз.-Гетьманській державі 17-18 вв. та на Слобідській Україні, С. становила адміністративно-територіяльну, суд. й військ. одиницю у складі полку (див. Полковий устрій). С. іменувалися за назвою міст та м-к, у яких перебував сотенний уряд. Кількість С. у полках була неоднакова (від 7 до 20) й не лишалася незмінною. Деякі С. (особливо полкові) ділилися у 18 в. на 2, 3, а навіть 4 (у Ніженському полку) С., які мали відповідну нумерацію. Кількість козаків у С., як військ. одиниці, була від кількох десятків до кількох сот (здебільша 200 — 250; на Слобідській Україні менше). На чолі С. стояв сотник (див. Сотенний устрій), підпорядкований полковому урядові. С. пов'язані з столицями Гетьманщини (Батуринська, Глухівська) або гетьманськими маєтками («на булаву») підлягали безпосередньо гетьманові. С. існували також в охотницьких (компанійських і сердюцьких, див. Сердюки) полках, але їх організація мала суто-військ. характер,

У новіші часи С. називалися підрозділи: у коз. військах (Кубанському, Донському та ін.) Рос. Імперії й у коз. держ. формаціях 1918 — 20 (вони відповідали ескадронам і ротам реґулярної армії); в Армії УНР і УГА (вони ділилися на 2-3 чоти, в УГА — чети); в УПА і 1 дивізії Укр. Нац. Армії.