Ніоба
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
НІО́БА, Ніобе́я (гр. Niobe) — дочка фрігійського царя Тантала, дружина фіванського владаря Амфіона, сестра Пелопа. Н. пишалася тим, що мала 12 дітей (пізніші версії подають іншу кількість: Евріпід — 14 дітей, Сапфо — 18, Піндар — 20) і зневажала богиню Лето (Латону), в якої їх було лише двоє. Діти Лето Аполлон і Артеміда жорстоко помстилися за образу матері. В один день вони повбивали стрілами дітей Н., яка з найщасливішої в світі матері стала найнещаснішою. Перекази по-різному розповідають про місце загибелі дітей Н.: в епосі знаходимо, що синів убито на полюванні, а дочок у царських хоромах; Аполлодор твердить, що сини були вбиті під час спортивних змагань, а дочки — біля могили своїх братів (Овідій). Амфіон, довідавшись про загибель дітей, трупи яких були поховані лише десятого дня, заподіяв собі смерть. У невтішному горі Н. весь час плакала і нарешті перетворилася на скелю, з якої тік струмок її сліз.
До образу Н., що став символом матері-страдниці, зверталося багато письменників і митців. Найбільш відома група «Н. з дітьми» роботи Копаса (в римській копії), яка зберігається у Флоренції. У пізніших творах літератури та мистецтв; Н. — уособлення горя та страждання. У європейському живописі мотиви міфа про Н. відбито в творах Дж. Романо, Дж. Б. Россі, Я. Тінторетто й ін. В українській літературі образ Н. використали Леся Українка, Ольга Кобилянська та ін.