Компонентно-орієнтоване програмування
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Компоне́нтно-орієнто́ване програмува́ння (англ. component-oriented programming ) виникло як свого роду дисципліна, тобто набір певних обмежень, що накладаються на механізм ООП, коли стало ясно, що безконтрольне використовування ООП приводить до проблем з надійністю великих програмних комплексів.
Це так звана проблема крихких базових типів (fragile base class problem); проблема може виявитися при спробі змінити реалізацію типу-предка, коли може виявитися, що змінити реалізацію типу-предка навіть при незмінних інтерфейсах його методів неможливо, не порушивши коректність функціонування типів-нащадків.
[ред.] Історія
Ідею того, що програмне забезпечення слід розбивати на компоненти та будувати із наборів вже існуючих компонент, вперше було висловлено Дугласом Мак Ілроєм (англ. Douglas McIlroy) в допоівіді «Масове виробництво програмних компонент» (англ. Mass Produced Software Components) на конференції комп'ютерних інженерів НАТО в місті Гарміш, Німеччина, в 1968 році. Ця конференція мала наміри протидіяти так званій «кризі програмного забезпечення». Зроблена ним реалізація труб та фільтрів в операційній системі Юнікс була першою реалізацією інфраструктури для цієї ідеї.
Згадаймо, що структурне програмування теж виникло як деяка дисципліна використовування структур керування, що виключає безконтрольні неврегульовані переходи управління за допомогою оператора GOTO.
[ред.] Джерела інформації
- Software componentry — стаття в англомовній вікіпедії.
