Дяковська культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дяковська культура — археологічна культура залізної доби.
Датована 500 р. до РХ — 500 р. після РХ.
Належала давнім фінно-угорським племенам (предки відомих по літописі меря й весь, а також іншіх племен), що жили в басейні верхнього плину Волги, Оки й у межах Валдайської височини. Деякі вчені приписують частину пам'ятників дяковської культури предкам слов'ян, а західну їхню групу вважають пам'ятниками балтов. На окремих пам'ятниках дяковської культури простежені шари, що свідчать про продовження її існування аж до літописного часу.
Названа по городищу біля села Дякове, розташованого поблизу Коломенського, котре було досліджено в 1864 Д. Я. Самоквасовим і в 1889- 90 В. І. Сизовим.
Характерні поселення дяковської культури - невеликі городища, розташовані по берегах рік на важкодоступних місцях і укріплені валами й ровами. З перших сторіччях після РХ поряд з городищами виникають відкриті поселення - селища. Житлами служили прямокутні (іноді круглі) напівземлянки й наземні будівлі.
- Суспільний лад - первіснообщинний.
- Населення займалося скотарством, мотичним землеробством, полюванням і рибальством.
- З приблизно 200-их рр. після РХ розвивається обробка металів. Виготовлялися залізні серпи, сокири, стріли, бронзові прикраси.
- Багато знарядь праці й прикрас зроблено з кістки. Для дяковської культури характерні глиняні грузики "Дякового типу" і в шарах до 100 р. після РХ - кераміка, прикрашена так званим "текстильним" ("сітчастим") орнаментом.
Поховання дяковської культури не знайдені, що вказує на застосування трупоспалення.
