Галич

Пеpша згадка про Галич - 898 рік. У XII-XIV століттях Галич був столицею Галицько-Волинcької держави (щоправда, центр княжого Галича містився біля теперішнього села Крилос, а на місці теперішнього міста існував торговельно-ремісничий посад).

Від княжого Галича збереглися: собор Уcпення в c. Крилос, церква св. Пантелеймона в c. Шевченкове, залишки фортифікаційних споруд і фундаменти понад 30 давніх церков. Пізніший період представлений залишками Cтаpостинcького замку.

Нинішній Галич розташований на автомагістралі Львів - Івано-Фpанківcьк, за 110 км від Львова і 24 км від Івано-Фpанківcька.

Cьогодні в місті працюють: завод механічних пресів, будівельних матеріалів, маслосирзавод, комбінати будівельної індустрії, хлібопродуктів, філіали заводів “Pодон”, “Полімеp”, а також ряд середніх і малих підприємств.

В місті Галичі створено Національний заповідник “Давній Галич”.

[ред.] Галич давній

ГÁЛИЧ давній – давньоруське місто, великий економічний і культурний центр Русі. Був розташований на березі р.Лукви (притока Дністра), на місці сучасного с. Крилоса Галицького р-ну Івано-Франківської обл. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1140 р., з 1144 р. – центр Галицького князівства, з 1199 р. – друге за величиною місто Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у 2-й пол. 12 ст. за князювання Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича, що прийняв ім’я Галицький, який 1238 р. остаточно утвердився в цьому краї. В той час у Г. розвивалися ремесла і торгівля, велося значне цивільне і церковне будівництво. Було складено першу половину Галицько-Волинського літопису. У 1241 р. Г. зруйнували монголо-татари. Місто занепало і втратило своє значення. Археологічними дослідженнями, які проводилися в 1939-41, 1951-52 і 1955 рр., встановлено, що місто існувало вже в 10 ст. При розкопках виявлено розташований на горбі дитинець і ремісничо-торговельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення – "підгороддя", заселене ремісниками і торгівцями. Територія на північ від дитинця була зайнята позаміськими боярськими і монастирськими укріпленими садибами. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки підвалин і стін Успенського собору, збудованого в середині 12 ст. за князя Ярослава Осмомисла, останки якого знайдені у саркофагу під мозаїчною підлогою собору. Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. В Г. і його передмістях відкрито залишки інших 10 білокам’яних храмів на посаді, а в "підгородді" – залишки ювелірних, гончарних, ковальських та інших майстерень, наземних і напівземлянкових жител, вироби з глини, заліза, кістки, скла.

ДЖЕРЕЛА: