Великі Бірки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

В Е Л И К І Б І Р К И

Матеріали до статті енциклопедичного довідника Тернопільщина.

1. Назва із зазначенням переймувань, ящо вони були, років переймувань. З часу свого винекнення село, місто, селище - Великі Бірки, по мірі свого розвитку, перебуваючи в складі різних держав носили і різні назви. В історичній літературі зустрічаються такі назви: Бóрок ХІІІ ст. (1), село Бóрки ХV ст.(2), місто Бóрек XVI-XVIII cт.(2,3), містечко Подбóр'є XVII ст. (4), село Бóрки Великі ХVIII-ХХ ст., Великі Бірки (1967), сучасна назва (з 27.05.1978 р.) (5) – селище міського типу (смт) Великі Бірки. В назві селища, що з часом змінювалася(трансформувалося з кореня бор), незмінним залишається давньослов'янське слово - бор, що означає сосну. Місцевість на якій виникло поселення була вкрита густим сосновим лісом. У слов’янських мовах певний різновид лісу - сосновий ліс, називають бором. Етимологія цієї на-зви не ясна. В стародавні часи бором називали ліс, у якому було що "брати": різні ягоди та плоди і іншу живність(6).

2. Центр сільської ради чи до якої сільської ради належить. Селище Великі Бірки належить до Великобірківської селищної ради. З грудня 1967р., з утворенням Тернопільського району, до Великобірківської сільської, селищної ради входили (до липня 1991 р.) також сусідні села Романівка та Ангелівка переіменована в повоєнні роки в Пігореве (тепер Ангелівка). За часів Австро-Угорської імперії село входило (до 1918 р.) до складу Тернопільського повіту Коронного краю Галичини і Володимирії. З утворенням Другої Речі Посполитої належить до Тарнопільського повіту, Тарнопільського воєводства (01.09.1921р.). В той час Великі Борки - центр гміни до якої входило 11 сільських громад. З грудня 1939 р., з утворенням Тарнопільської області, Великі Борки – районний центр Великоборківського району (до 01.01.1963 р.), в який входило 20 сіл. В період німецько-фашистської окупації 1941-1944 рр. – Великі Борки, центр гміни, в складі Тернопільської округи т. зв. Генеральної Губернії Третього Рейху. З ліквідацією Великоборківського району з 1963 р. по 1967 р. село перебувало в складі Підволочиського району. З січня 1967 року відноситься до Тернопільського району.

3. Віддаль до районного центру та найближчої залізничної станції. Віддаль до районного та обласного центру м. Тернопіль – 12 км. Залізнична станція Борки Великі (збудована в 1871 р.) знаходиться в межах селища Великі Бірки.

4. Розташування ( на берегах/березі/, в долині якої річки в межиріччі). Селище Великі Бірки розташоване по обох берегах річки Гнізни ( у верхів'ї Гнила Гнізна) – лівої притоки Серету та належить до басейну Дністра. Через територію селища також протікають річки Теребна та Гніздечна – ліва і права притоки Гнізни.

5. Кількість жителів ( за даними останнього перепису). Дані переписів населення Великих Бірок наведені в таблиці.

Дата проведення перепису Всього населення Чолвіки Жінки Прим. 1784 - - - Австрійський переп. 1857 1424 - - -//- 1921 2256 - - Польський перепис 1931 2336 - - -//- 1959 2139 945 1194 Всесоюзний пер. 1970 2399 1055 1344 -//- січень 1979 2893 1316 1577 -//- січень 1989 3384 1573 1811 -//- 5 грудня 2001 3238 1490 1748 Всеукраїнській пер.

6.Перша документальна згадка( рік, бажано із ззазначенням джерела) 6а. Якщо було надане магдебурське право, то вякому році. На сторінках Літопису Руського (1) зазначено : " У рік 6751 [1243]. У той же час розігнали татари [військо] Ростислава в борку (виділено Р.М.) . І втік він в Угри, і оддав усе-таки за нього король угорський [Бела] дочку свою [Анну]." В географічно-археологічно-етнографічному покажчику цього видання слово бо-рок пояснюється як ліс (сосновий) у Галицькій землі, мабуть на лівому березі Нізди; нині – можливо, біля с. Великі Бірки (раніше – Борок) Тернопільського р-ну Терноп. обл. Отже датою заснування теперішніх Великих Бірок слід вважати 1243 р. Хоча за іншими джерелами (7) перша, офіційна, письмова згадка про Великі Бірки (тоді село Борки) датується 1410 роком. В той час село Борки знахо-дилось в приграничній, Південно-Східній, частині Королівства Польського, за часів правління короля Владислава ІІ Ягайла (1351-1434), коли староста Подільський і Теребовлянський Петро Владко-вич підтвердив уклад границі, яка відділяла (розмежовувала) село Чернилів від Борок. Вирок у цій справі винесли в Теребовлі 10 бе-резня 1410 року. За свідченням архівних джерел, протягом ХV-ХVІ ст. королівщина Борки разом із чотирма навколишніми селами вхо-дили до Теребовлянського староства (повіту) Галицької Землі Ко-ролівства Польського (8). З плином часу змінювались власники ко-ролівщини Борок. Так привілеєм від 9 червня 1530 року Король Польський Сигізмунд І / польск. Zygmunt I Stary/ (1467-1548) дозво-ляє Кам’янецькому підстарості і посесорові королівського села Бо-рек - Івану Срочицькому викуп тих сіл з рук Павла Цвіклейовсь-кого. А через декілька днів 15 червня 1530 р. власник Борок Іван Срочицький одержав від польського короля Сигізмунта І привілей надати Боркам статус міста. З метою зростання міста король своїм привілеєм "переніс" жителів з права Подільського і Руського на пра-во Магдебурзьке.

7. Пам'ятки історії, архітектури та культури ( в т.ч. пам'ятники на честь знесення панщини, воїнам різних армій, полеглим землякам, братські та символічні могили тощо /із зазначенням року їх побудови (реставрації), архітектора, скульптора (обов'язкоао – церкви, каплиці, "Фігури" із вказанням їх назв, роком побудови (реставрації) матеріалу виконання (дерев'яна, мурована), а пам'ятки природи, архіології. Найстарішим історичним пам'ятником Великих Бірок безперечно міг бути давній оборонний замок XVI-XVII ст. який не зберігся до нашого часу. Від замку залишився насипний чотирикутний земляний вал та перебудований в ХІХ ст. на місці вхідних замкових воріт будинок управителя панського маєтку, що донедавна носив назву "брамка". А на замковому подвір'ї ( тепер територія школи та дитячого садка) до сих пір просідає земля на місці давніх підземель. До давніх пам'ятників історії селища, що збереглися до наших днів, можна віднести памя'тний металевий хрест встановлений в 1848 році, на перехресті теперішніх вулиць Т.Шевченка та Дичківської, в память про скасування панщини в Галичині, та хрест про заснування товариства тверезості 1878 р. споруджений на подвір'ї церкви св. Параскеви. До сучасних пам'ятників селища належать пам'ятник воїнам Червоної Армії (1955р.) загинувшим на території Великоборківського району та пам'ятник воїнам односельчанам полеглим в Другій Світовій Війні (1967р.). Оба пам'ятники встановлені на військовому кладовищі де захоронено понад тисячу воїнів. В 1992 році жителі селища спорудили меморіал (архітектор Павло Галоха) загиблим за волю України до якого належать дві насипні могили на вершинах яких встановлені хрести та пам'ятна камя'на стелла з написом: " Тут впали за волю сини України Тут наша свобода воля і честь".

   Ліва могила з березовим хрестом насипана в пам'ять про поеглих січових стрільців та воїнів УГА а права над на місці перезахоронення 34–х полонених вояків УПА, підпільників та заложників розстріляних гітлерівцями в селищі в січні 1944 року.

В травні 1995 році в центрі селища урочисто відкрито пам'ятник Т.Г. Шевченку. (скульптор М. Невеселий архітектор П.Галоха) Історія церкви св. Параскеви у Великих Бірках сягає в глибоку давнину. За історичними джерелами одна із перших будівель церкви була зведена ще в середині ХVI ст. Ймовірно, це була споруда із дерева. Пізніше в ХVII-ХVIII ст. архітектур-ний стиль і будівельний матеріал постійно змінювалися. Це відбувалось насамперед, тому, що за часів татарських і ту-рецьких набігів церковна будівля не раз руйнувалась, і навіть вщент знищувалась. Але всупереч всім лихоліттям церква зно-ву і знову поставала з руїн. Відбудовували її завжди на одному і тому ж місці. У кінці ХІХ ст. громада села вирішила спорудити нову кам'яну будівлю церкви на тому ж місці, що й раніше. Побудована вона була за кошти і руками вірних парафіян, а також на пожертвування заможних людей. Всі будівельні ро-боти в основному завершили в 1901 році. Церква св. мч. Параске-ви у Великих Бірках була освячена в 1902 році. Церковний іконостас розписав в 20-х рр. ХХ ст. відомий галицький художник Антон Манастирський.

8. Музеї ( у т.ч. на громадських засадах), меморіальні таблиці. Постановою Кабінету Міністрів України №1293 від 19 листопада 1997 року Великобірківській ЗОШ І-ІІІст. присвоєно ім’я видатного вченого психолога, педагога, академіка Степана Балея, а в березні 1998 року на центральному корпусі школи урочисто встановлена пам’ятна меморіальна дошка (скульптор Невістюк), одна з нових вулиць селища носить ім’я С.Балея. 9. Промислові та значні об'єкти. Найбільшими промисловими підприємствами селища є Тернопільське ВАТ "Агропромтехніка", ТзОВ фабрика Веснянка, млини підприємців Клепача О.Є. та Клепача В.П. 10. Відомі уродженці (із зазначенням років народження та смерті), та знані особи, які проживали (в яких роках) або перебували (вказати коли, з якої нагоди). До відомих уродженців Великих Бірок впродовж ХІХ-ХХ ст. належать громадські і політичні діячі, військові, лікарі, науковці, педагоги, священики. Найвідоміші в Україні та за її межами – академік Степан-Максим Балей (1885-1952), просвітянин Петро Бігус (1882-1966), педагог та громадський діяч Федір Замора (1887-1937), о. крилошанин Євген Мацелюх (1893-1972), генерал Степан Жидек (1900-1970), о. д-р Євген Кравчук (1912-1992), підпільниця ОУН, голова об’єднання Жінок Ліги Визволення України (Канада) - Марія Солонинка (1912-1982), почесний голова Союзу Українок Америки - Катерина Пелешок (1898-1981), польський військовий історик Антоній Карпіньський нар. 1924, ректор Української Військово-медичної Академії генерал-лейтенант Володимир Пасько нар. 1946. У Великих Бірках провели молоді роки (під час навчання в Тернопільській гімназії) : Йосип Стадник (1877 - 1954) – видатний український актор, режисер та діяч театру ( проживав в 1890-1894 рр. на залізничній станції Борки Великі) та о. д-р Володимир Гавліч (1913-1981) - священник, громадський діяч.

11. Цікаві факти (перші на теренах району "Просвіта", "Народний дім, велика повінь, пожежа і т.д.) За ініціативою "народовців" та особисто Олександра Барвінського в 1899 році у Великих Бірках заснована одна з перших в Тернопільському повіті читальня “Просвіти”, яка проіснувала до 1939 р.

12. Якщо при населеному пункті були хутори, згодом об'єднані із селом або виключені з адміністративно-територіального поділу у зв'язку з переселенням жителів – вказати їх назву. 12. Якщо про згаданий населений пункт видано книжку – згадати її із зазначенням автора, назви, року і місця видання, кількості сторінок. Література: 1. Літопис Руський за іпатієвським списком /Пер. з давньорус. Л.Є. Махновця;

     Відп. ред. О.В.Мишанич. – К.: Дніпро, 1989. – С.400,541.)

2. Jan Bauer. "Z przeszłości osiedli woewództwa Tarnopolskiego". Część 1.Tarnopol,

     1935. - С. 19.

3. “Rocznik kólka naukowego Tarnopolskego sa rok 1895, cz. III.” /W Tarnopolu. 1896./

     о.Петро Білинський. Місто Тарнопіль і його околиці. - С.63. 

4. “Rocznik kólka naukowego Tarnopolskego sa rok 1895, cz. III.” /W Tarnopolu, 1896./

    о.Петро Білинський. Місто Тарнопіль і його околиці. - С.64. 

5. Відомості ВР УРСР № 25 від 20 червня 1978 р. – Ст. 416. 6. Віктор Янович. Східнослов’янські племена: автохтони чи прибульці? Газета

      " День"    №79 27.04.2002

7. Jan Bauer. "Z przeszłości osiedli woewództwa Tarnopolskiego". Część 1.Tarnopol. 1935. - С. 19. 8. Історія міст і сіл Теребовлянщини. Тернопіль. "Збруч". 1997. - С.62,64.70

                                                                                           Роман МАЦЕЛЮХ

Великобірківський селищний голова 03.08.2003 .

ВЕЛИКІ БІРКИ – селище міського типу (смт) в Тернопільському районі. Центр селищної ради. Розташоване на берегах р. Гнізна – лівої притоки р.Серет, за 12 км. на схід від Тернополя. Населення 3,3 тисячі осіб (2003). Перша писемна згадка – 1243, згідно з Літописом руським; за іншими джерелами – 1410, коли староста Подільський і Теребовельський П.Владкович підтвердив уклад межі між селами Чернилів та Борки. В історичній літературі є назви поселення Борок (13 ст.), с. Борки (15 ст.), м. Борек (16-18 ст.), містечко Подбор’є (17 ст.), с. Борки Великі (18-20 ст.), Великі Бірки (1967), сучасна назва і статус – від 27 травня 1978. Назва походить, ймовірно, від Великих Борів що оточували поселення. Протягом 15-16 ст. королівщина Борки разом із чотирма навколишніми селами входила до Теребовлянського староства (повіту) Галицької землі Королівства Польського. Привілеєм від 9 червня 1530 польский король Сигізмунд І дозволив Кам’янецькому підстарості та посесорові королівського села Борек І. Срочицькому викуп тих сіл із рук П.Цвіклейовського. 15 червня того ж року новий власник Борок отримав королівський привілей надати містечку Магдебурзьке право. За часів Австрії Великі Бірки стали селом, яке входило до тернопільського повіту коронного краю Галичини і Володимирії. Діяло товариство тверезості (від 1878), за ініціативою О. Барвінського 1899 у Великих Бірках була заснована читальня “Просвіти”. З утворенням Другої Речі Посполитої належало до Терноппільського повіту Тернопільського воєводства. Тоді Великі Бірки центр гміни, яка об’єднувала 11 навколишніх сільских громад. Від грудня 1939, з утворенням Тернопільської області, Великі Бірки – центр району (до січня 1963). У період німецько-фашистської окупації (1941-44) Великі Бірки – центр гміни в Тернопільській окрузі Генеральої губернії Генерал- губернаторства Третього рейху. З ліквідацією Великобірківського району село (1963-67) входило до Підволочиського району. Від січня 1967 належить до Тернопільського району. Є церква св. великомучениці Параскеви-П’ятниці (1902; 1920-і роки іконостас розписав А.Манастирський) Зберігся земляний вал замку 16-17 ст. Встановлено металевий хрест на пам’ять про скасування панщини 1848, хрест про заснування товариства тверезості (1878). Споруджено пам’ятник воїнам Червоної Армії, полеглим на території Великобірківського району (1955); пам’ятник воїнам-односельцям, загиблим у радянсько-німецькій війні (1967); меморіал Борцям за волю України (1992), до котрого належать дві насипні могили, на вершинах яких встановлені хрести, та пам’ятна кам’яна стела з написом: “Тут впали сини України…”: ліва могила з березовим хрестом насипана на честь полеглих УСС та вояків УГА, права – на місці перепоховання 34-х полонених вояків УПА, підпільників і заручників, яких гітлерівці розстріляли у селі в січні 1944. У травні 1995 відкрито пам’ятник Т.Шевченку (скульптор М.Невеселий, архітектор П.Галоха). Постановою КМ України від 19 листопада 1997 місцевій ЗОШ І-ІІІ ст. присвоєно ім’я С. Балея, пам’ятну таблицю йому встановлено в березні 1998 на центральному корпусі школи. Діють ВАТ “Агропромтехніка”, ТзОВ ф-ка “Веснянка”, сільськогосподарське ТОВ “Обнова”, 2 млини, 2 хлібопекарні, деревообробні приватні підприємства. У Великих Бірках народилися психолог, педагог, академік С.Балей, просвітянин П.Бігус, науковець К.Дейна, педагог і громадський діяч Ф.Замора, крилошанин о. Є.Мацелюх, генерал С.Жидек, польський військовий історик А. Карпінський, д-р, о.Є.Кравчук, ректор Української військово-медичної академії, генерал-лейтенант В.Пасько, підпільниця ОУН, почесний голова Союзу Українок Америки К.Пелешок, голова обєднання жінок ЛВУ в Канаді М.Солонинка, військовий діяч АК С. Чарнецький. Проживали громадський діяч, о. д-р. В. Гавліч, актор і режисер Й.Стадник. Перебували поет П.Воронько (1943), громадсько-політичний діяч Л.Кравчук (1994); проводив археологічні дослідження І.Герета (1987). На околицях Великих Бірок виявлено могильник 8-6 ст. до н.е.

РОМАН МАЦЕЛЮХ.

Тернопільський Енциклопедичний Словник (ТЕС). Тернопіль. “Збруч”, 2004. - Том І. – С.239-240.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!